Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 minutes тому: «Вітаю! цитата: «Хочу спробувати змінитись, але не впевнений, що вийде.» Не спробуєте - не дізнаєтесь, що з цього вийде. Наразі Ваші потенційні зміни так чи інакше зачипатимуть»
question author 3 hours тому: «Реакція на відповідь № 391971 для Оксана Юрьевна Селезнева Звісно є над чим замислитися. Так ,є певні страхи ,які мабуть не хочеться визнати. »
question author 3 hours тому: «Реакція на відповідь № 391972 для Людмила Петровна Колесник Добрий день, дуже дякую за таку відповідь і поради. Я завжди дитині говорю “що знаю»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Сера Age: 17

Не получается учиться

Проблемы с учебой у меня были всегда, с первого класса даже можно сказать оценки которые были формальностью и у всех были 12-10 (у меня 12 бальная система) у меня были 8. Я по каким-то причинам очень плохо помню большую часть детства и в целом иногда сложно сказать что было пару недель назад (возможно потому что все дни одинаковые и редко чем-то отличались).
Но по рассказам семьи учителя постоянно жаловались что я о чем-то думаю/мечтаю, и вообще не обращаю внимание на то что происходит в классе.
Так же у меня были проблемы с чтение из-за чего многие смеялись когда я пыталась что-то прочитать. Поэтому я просто ненавидела это делать, я постоянно не понимала как делать домашнее задание (логично ведь я ничего не слушала) и вместо помощи от родителей они просто кричали на меня, могли вырвать лист из тетради и заставить все переписывать если сделала всего лишь одну ошибку или 'грязно написала', угрожали детдомом и заставляли собирать вещи туда.
И сейчас это наверное кажется нелепым но для меня вспоминания об этом вызываю слезы. Меня часто принижали учителя и одноклассники шутили 'я возьму твой учебник, он все равно тебе не нужен ты же не учишься' хотя сейчас это продолжается, но я стараюсь не воспринимать это близко к сердцу, а на подобные шутки просто принять как факт и от души тоже хорошо посмеяться.
С 8 класса родители резко вспомнили про меня и хотели чтобы я начала лучше учиться тк скоро экзамены. К счастью, в первую очередь благодаря везению сдала.(Сейчас я в 11 классе) В 7 классе был обычный урок математики и я начала загоняться потому что не понимала как решить задания, и в какой-то момент у меня из руки выпала ручка я попыталась поднять её но у меня пропали чувство пространства, ручка постоянно выпадала из правой руки, а потом и онемела рука потом и нога, а потом лицо и я начала чувствовать удушение но к счастью это прошло, но потом у меня видимо онемел язык и я не могла говорить(и онемело все только с левой стороны) в итоге меня отпустили домой, мне сказали что у меня дистония, я просила разово препараты, потом это ещё иногда происходило но не так критично.
А в10 часто прогуливала потому что чувство вины и свое глупости в которое каждый пытался ткнуть мне пальцем было невыносимо.Плакать перед одноклассниками я не хотела поэтому часто когда накатывало уходила с уроков и сидела где-то ожидая когда придет время и все уроки закончатся чтобы я смогла пойти домой и на меня не накричали из-за прогулов.Я чувствую себя просто ненужной и обременяющей других
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.