Як жити далі після насильства ?

Після дня народження подруги мене вирішив відвезти мій хороший друг. Ми з ним завжди були у прекрасних дружніх відносинах, він ніколи мене не ображав.
Ну і от він приїхав по мене, я сіла у машину і тут все почалось ...їхати потрібно було десь 30хв до мого дому, але прибула я туди не раніше ніж через годину. Він був тверезий. Почав до мене приставати, я його відштовхнула і після цього він розізлився і почав кричати на мене, що він усі ці роки мене любив, обмежив мені рух, що я не могла нікуди втекти. Мені було дуже страшно, я вся тремтіла, плакала, а він ще більше злився. Я була без сил, та ще й він у 2 рази більший від мене і набагато сильніших...такщо шансів у мене не було. Він почав мене роздягати, я упиралася, просила щоб він не робив цього, але він не слухав, відштовхувала його, але йому було всеодно. Я просто вже не знала чи я доїду додому взагалі.. Після того як він скористався мною, він поїхав, але він весь час зупинявся і питав чи я розповім це батькам і вибачався ..ставав на коліна, але я нічого не відповідала, він злився ще більше, кричав і піднімав руку на мене...я просто хотіла щоб це поскоріш закінчилося...
Коли я приїхала додому вже всі спали, тому ніхто не знав про цю ситуацію.
З кожним днем мене переповнюють переживання і страх, я незнаю що з собою робити. Вчора мені було дуже погано і я все ж таки вирішила поділитися цим з татом. Тато мене підтримав і сказав, що розбереться з цим хлопцем, так як він його добре знає.
Я незнаю, що мені робити, мені важко і не по собі після пережитого?
*Це вже вдруге мене домагаються, але цей раз гірше, тому що був інтимний акт, тому надіюся, що я не вагітна, тому що я це не в силах пережити.
Вперше до мене приставав один хлопець десь коли мені було 12 років.