Від чого 2 роки рятувалася - до того знову повернулася

Доброго дня. Я звертаюся сюди вже не вперше, і насправді я дуже вдячна спеціалістам, які консультують на цьому сайті, що допомагаєте мені знаходити рішення моїх проблем. Вирішила написати і на цей раз, бо нещодавно на мене ніби одночасно навалилася купа емоцій та почуттів, з якими вже не справляюся.
Завчасно вибачте за такий довгий текст.
Частина 1.
Але почну з початку: опишу загальні обставини, факти свого життя. Мені 18, живу з мамою та сестрою, навчаюся в ВНЗ на дистанційній формі освіти в силу ДЦП. Я з Росії, маю проукраїнські погляди і вважаю себе переконаною українкою. За 2 роки, починаючи з осені 2018, мені вдалося подолати негативно-депресивні думки, фактично остаточно відмовитись від суїцидальнних намірів та безповоротньо попрощатися з ідеєю залишення цього світу. Взагалі, до самогубства я ішла 5 років. Спочатку це був просто селфхарм для притягнення уваги, потім серйозні думки, пізніше–наміри,і зрештою детальний план. І ось, в 2018 відбувся насправді переломний момент, і поступово, повільно але вірно, моє життя та сприйняття цього життя стало змінюватись на краще.

Основною проблемою, яка викликала у мене ці думки, була неможливість імміграції. Навіть, швидше за все, тверда переконаність в цій неможливості. Потім я зрозуміла, що розглядала просто «не ті країни», або ж обирала ту чи іншу країну не в той час.

Я, хоч і народилася та виросла в РФ, я завжди не любила цю країну…Приблизно з 7-8 років це почалося, тобто фактично тоді, коли я дізналася, що живу в РФ. Довгий час я шукала своє місце під сонцем. Спочатку мій вибір пав на Україну. Але в тому віці я була дуже наївною, і вбирала в себе все,що мені казали. Батьки, з рештою, відговорили мене. Потім розглядала США,потім Білорусь,але мені нічого не підійшло. Усвідомивши те,що мені ніколи не мігрувати з РФ,я почала готуватися до самогубства.Вивчала багато інформації про це,і коли всі російські інформаційні криниці закінчилися,стала читати білоруські. Їх було дуже мало,тому добралася до українських.Випадково натикнулася на спільноту «Відмова від самогубства»,консультант якої я відговорила мене від цього кроку, в тому числі пропонувавши міграцію в Україну. З часом я, звісно, зрозуміла, що мігрувати в Україну на даний момент – не варіант. Зрештою вирішила зупинитися на іншій країні. Але я тут жити не можу.. Про міграцію я почала думати з таких ранніх років, тому що усвідомлювала, що Росія для мене чужа. Це не погана або добра країна, вона просто не моя...