Все набридло і не можу відпустити минуле)

Минуле не дає мені йти далі і я хочу його відпустити, або принаймні не так часто думати і не казати, що я придурок, зробила багато боляче людям яких люблю і стараюся більше так не робити, але докори сумління мене убивають, пройшло багато років, та я досі про це думаю, воно мене їсть, не можу бути довго поряд з цією людиною, бо я туплю, говорю собі навіщо? А що якби було не так?) Я завжди посміхаюся, але з кожним днем все важче й важче... Будую великі плани, реалізую і десь на середині всього все набридає, відчувається сильна втома. Все через мене, але є інші люди які говорять, що нічого не вийде! Нічого не роби і тд. У мене є чудові друзі, які мене завжди підтримують у всьому, але я не хочу їм набридати, бо у них є своє життя. Ще не можу говорити слово НІ коли воно потрібне, скоріше через те, що сама його часто чую і ненавиджу... Боюся часу, того як він швидко йде... Ставлю здебільшого три крапки, щоб знати, що це не кінець, але боюся того, що буде далі! Не планую більше ніж на один день. Не люблю спілкуватися довго, бо мене пригнічує підсвідомість, яка каже, що непотрібно відволікати людину від справ, всеодно ти ніхто, хоча і стараєшся... Вночі не сплю, в день хочу спати, але не спиться... Іноді не розумію де я і що від мене хочуть)