Live:
Валентина Жемчужнікова
Валентина Жемчужнікова 10 hours тому: «Если честно, то понятнее не стало про ваши отношения какими они были до войны, про какие обиды жена говорила? Сейчас да, что-то накопилось и отношения как к соседей. Но были ж год»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 10 hours тому: «Анна, Ваша проблема трапляється часто. Ви звикаєте до "милої версії" чоловіка з м'яким голосом, до його турботи. А потім трапляється щось. Він відповідає грубо, починає зникати. »
Світлана Матюха
Світлана Матюха 12 hours тому: «Вітаю. Ви пережили багато випробувань із самого дитинства, і заочно визначити, що саме з вами відбувається, неможливо. Однозначно ваш стан потребує уваги фахівця. Особливо турбуют»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Nika Age: 25

Хочу чего-то не знаю чего

Здравствуйте! Надеюсь, у читающих все хорошо.

Моя проблема заключается в том, что я уже год ищу работу, о которой мечтала. Каждый раз, доходя до финальных собеседований, я отступаю и будто сдаюсь. У меня степень бакалавра мгу, а также степень магистра зарубежной бизнес-школы. Я училась всегда усердно, участвовала в конференциях, программах обмена в Германии и США со стипендиями, занималась всегда спортом, работала в крупнейшей аудиторской компании в мире, потом в одном из лучших инвестиционных банков в России. Но с начала пандемии жизнь как будто замедлилась. Я пошла работать в более маленькую фирму и меня душило то, что я не развиваюсь и текущая позиция там-это потолок, поэтому я ушла, чтобы найти ту компанию, где смогу реализоваться, учиться новому, создать что-то стоящее и полезное для всех. Но каждый раз проходя до финальных этапов собеседований (а в крупных компаниях очень длительный отбор, иногда до 1-2 месяцев длится), я отступаю, потому что боюсь, что получив должность, я снова буду в офисе по 12-14 часов, без друзей и без парня (у меня никогда не было отношений).

Одиночество и то, что я могу упустить социальную жизнь пугают меня. Я не хочу к 30 годам быть одной, но с крутой работой. Хочется и личной жизни, и работы. Но такое ощущение, что гоняясь за обеими целями, я так ни к чему и не приближаюсь. Я не знаю, что делать, как мне преодолеть внутренний страх того, что получив работу в крутой компании, я не останусь одна? Что делать с этим внутренним блоком?

P.S. Добавлю, что я всегда самостоятельно выбирала, чем мне заниматься, будь то внеурочные занятия, место учебы, направление учебы, никто никогда влияния не оказывал, так что проблема в чём-то другом. Мне нравятся финансы и все что связано с этой сферой. Сейчас я работаю как самозанятая, но хочу быть в офисе, как прежде, в то же время боюсь этого. Очень противоречивое состояние.

P.P.S. Можно было бы сказать, что парня у меня никогда не было из-за религия (я мусульманка), но это не так. Просто каждый раз я кому-то нравлюсь, кто не нравится мне и наоборот. Это ещё ни разу не совпало. А на прошлой работе, с которой я ушла в марте перед локдауном, меня сексуально домогались, поэтому пришлось уйти.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.