Постійний стан агресії, пустота

Останні роки в мене страшена агресія (до близьких , рідних людей), та пустота в середині. Таке відчуття , що не живу , а існую. В придачу то того всього страшенна обіда. Не знаю , що це , але я називаю це синдромом дитини. Загалом з останіми роками багато проблем. Тяжкі перші стосунки, попали з батьками в аварію( слава Богу, залишились живими) потім смерть батька, переїзд до чужого міста. Живу сама в чужому місті, нуль знайомих, нуль спілкування. Живу на три міста , їжджу до мами в рідне місто, там де живу, і до хлопця ще їжджу в інше місто. З роками зовсім втратила друзів. В придачу до цього всього хлопець з яким 4 роки не просто відносин, а якогось хаосу. То все настільки добре , що хочеться літати , то просто ад. Ніби розуміє і підтримує, а в той же час нуль розуміння, нуль підтримки, весь час сварки, ревнощі. Каже що не обмежує, а сам не дає свободи. Зради мені після 2ох років . Після того пробачила, але перестала зовсім довіряти, але всеодно безмежно люблю. Може мене образити матами і вдарити. Але відпір я даю. Що закінчується тим , що він не витримує і йде. На все в нього отговорки є. А мене не чує. Робить з мене мені здається дурну , ніби то я не розумію. Загалом це не життя , а якесь пекло. І плани ніби якісь є, а як замислююся, то розумію , що не хочу жити. Просто хочеться закрити очі і щоб все скінчилося. А за маму також, ми з нею просто різні люди, я не переношу її, інколи хочеться і не хватає мами, але знаєте вже й не треба . Пізно. Все життя вона вклада щось , старалася для мене і до цього часу старається. Але ніколи не розуміла. Завжди як провокатор. Задіне, виведе. Сварюся з нею, ненавиджу, хоч розумію вона мама і десь далеко я її й люблю, але. Коли тато був живий він мене розумів як ніхто, хоч з ним була як в армії. Бив мене в дитинстві, сварився. Завжди заставляв вчитися і за все получала, але по справедливості, хоча й обідно було. Але я ще те сатанисько, зоча так і не вважаю, побурчу тай все. Але тата я любила безмежно. Хоч і злилася на нього. Він просто був чоловіком з точністю. Сказав так і так і все ясно. Не треба перепитувати. Він був надійністю і стимулом життя. Не знаю що зі мною зараз і як вилізти з цього провалля. Допоможіть якщо можете 🙏