Останні роки в мене страшена агресія (до близьких , рідних людей), та пустота в середині. Таке відчуття , що не живу , а існую. В придачу то того всього страшенна обіда. Не знаю , що це , але я називаю це синдромом дитини. Загалом з останіми роками багато проблем. Тяжкі перші стосунки, попали з батьками в аварію( слава Богу, залишились живими) потім смерть батька, переїзд до чужого міста. Живу сама в чужому місті, нуль знайомих, нуль спілкування. Живу на три міста , їжджу до мами в рідне місто, там де живу, і до хлопця ще їжджу в інше місто. З роками зовсім втратила друзів. В придачу до цього всього хлопець з яким 4 роки не просто відносин, а якогось хаосу. То все настільки добре , що хочеться літати , то просто ад. Ніби розуміє і підтримує, а в той же час нуль розуміння, нуль підтримки, весь час сварки, ревнощі. Каже що не обмежує, а сам не дає свободи. Зради мені після 2ох років . Після того пробачила, але перестала зовсім довіряти, але всеодно безмежно люблю. Може мене образити матами і вдарити. Але відпір я даю. Що закінчується тим , що він не витримує і йде. На все в нього отговорки є. А мене не чує. Робить з мене мені здається дурну , ніби то я не розумію. Загалом це не життя , а якесь пекло. І плани ніби якісь є, а як замислююся, то розумію , що не хочу жити. Просто хочеться закрити очі і щоб все скінчилося. А за маму також, ми з нею просто різні люди, я не переношу її, інколи хочеться і не хватає мами, але знаєте вже й не треба . Пізно. Все життя вона вклада щось , старалася для мене і до цього часу старається. Але ніколи не розуміла. Завжди як провокатор. Задіне, виведе. Сварюся з нею, ненавиджу, хоч розумію вона мама і десь далеко я її й люблю, але. Коли тато був живий він мене розумів як ніхто, хоч з ним була як в армії. Бив мене в дитинстві, сварився. Завжди заставляв вчитися і за все получала, але по справедливості, хоча й обідно було. Але я ще те сатанисько, зоча так і не вважаю, побурчу тай все. Але тата я любила безмежно. Хоч і злилася на нього. Він просто був чоловіком з точністю. Сказав так і так і все ясно. Не треба перепитувати. Він був надійністю і стимулом життя. Не знаю що зі мною зараз і як вилізти з цього провалля. Допоможіть якщо можете 🙏
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
Добрый день. В подобные ситуации обычно попадают люди, у которых не было в детстве примера "правильной" коммуникации в семье, построения доверительных отношений. Но, прошлого уже не вернуть и не изменить, поэтому стоит начать всему этому учиться самостоятельно. Лучший выход- обратиться за личной консультацией к психологу, выявить все огрехи воспитания, избавиться от них и выработать новые навыки в построении отношений. Удачи вам!
Сочувствую, что вам приходится жить в таком состоянии, это не просто. Нужны опоры и кто-то, кто поможет начать разматывать этот клубок проблем, тяжелых переживаний, неразберихи в том, с чего начать и куда бежать. Нужно место, где можно будет побыть собой - уставшей, растерянной, уязвимой, нуждающейся в поддержке и опоре. Все это можно получить в работе с психологом. И потихоньку, опираясь на него, вы сможете начать прожить все, что с вами происходит, разбираться с тем, почему так, что можно изменить и собственно менять свою жизнь
У вас слишком много всего накопилось, чтобы можно было обойтись каким-то советом, книгой или вебинаром. Нужна индивидуальная работа
Доброго дня. Підтримую колег: у Вас запит на індивідуальну терапію з психологом. Відносини з батьками відображаються на відносинах з хлопцем: потреба в любові, раціоналізація насильства батька, тепер перекладається на хлопця. Ваше безмежно люблю - що це для Вас, що на Вашу думку є любов? Як мають виглядати гармонійні стосунки між люблячими людьми?
цитата:
Завжди заставляв вчитися і за все получала, але по справедливості, хоча й обідно було.
Ось ця фраза мене, наприклад, бентежить. Хлопець також Вас по справедливості лупцює? А якби на роботі Вам дали стусанів за провину по справедливості, люблячи, з найкращих намірів?
Багато факторів,тож однією порадою на форумі важко обійтись. Індивідуальна (можна онлайн) робота - найкращий вихід.
Раджу подумати, як Ви проявляєте любов до себе, чи може вона бути безмежною?
Ответ отредактирован автором 17-07-2021 12:18:55
Доповнення від автора питання·
Дякую, за відповідь я обов'язково звернуся за консультацією.
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.