Допоможіть розібратися з станом

Добрий день. Це може бути пов’язано між собою. Стрес здатен викликати та підтримувати м’язову напругу. А постійний дискомфорт у тілі, своєю чергою, може виснажувати нервову систему.
До того ж ви пережили втрату. Навіть якщо раніше ви не вважали себе тривожною людиною, горе й накопичений стрес можуть проявитися не одразу.
І важливо: один тест ще не означає, що у вас є тривожний розлад.
А от труднощі з ковтанням і відчуття важкого язика краще все ж обговорити з лікарем, щоб спокійно виключити фізичні причини.

Ваш стан - класичний приклад того, як наше тіло і психіка пов'язані між собою, і в медицині це називається психосоматичною реакцією або соматоформним проявом стресу.
Найімовірніший варіант: проблеми з м'язами та ковтанням стали наслідком накопиченого стресу, навіть якщо ви не відчували усвідомленої тривоги. Смерть улюбленої киці на початку вересня - це сильний емоційний шок (горе), який ваше тіло могло просто "законсервувати" в собі, оскільки ви звикли ставитися до всього спокійно ("пофігістично").
Люди, які схильні стримувати емоції або ставитися до проблем спокійно, часто стикаються з тим, що за них "говорить" тіло. Якщо психіка витісняє стрес, він переходить у м'язи. Шия та плечі — це перша зона, яка реагує на хронічний стрес (рефлекс "стиснутися, захистити шию та голову").
Спазм м'язів шиї та гортані безпосередньо заважає нормальному ковтанню. Це не параліч і не хвороба язика, це гіпертонус м'язів на тлі стресу. Також, під час стресу інтенсивно виділяється кортизол та адреналін, які розслаблюють нижній стравохідний сфінктер і змушують шлунок виділяти більше кислоти. Так з'являється печія та рефлюкс, які, своєю чергою, ще більше подразнюють горло та посилюють спазм.
А ось те, що вас "накриває" і ви плачете - це, насправді, чудово. Плач після спазму - це природний спосіб нервової системи скинути напругу. Зараз сльози може бути "видавити складно", тому що організм перебуває у фазі емоційного виснаження (апатії) після піку стресу.

Доброго дня!
Співчуваю щодо Вашої киці.
Сама дуже люблю тварин і знаю, як їх втрата може боліти...
На мою думку, те, що з Вами відбувається - це психосоматичні прояви: "Почалося все з мʼязового спазму шиї , стискав горло , було важко дихати та ковтати, через це скоріше всього була панічна атака" .
А в таких випадках, зовнішні дії, такі як "Зараз ходжу на масажі.." допомагають дуже частково. Мало того, нерідко, лише застосування зовнішньої допомоги на рівні тіла, причини появи зовнішніх проблем, той самий непрожитий несвідомий стрес, заганяють ще глибше на рівень підсвідомості. Саме тому "...і диханню нічого не заважає, але мʼязи всеодно в тонусі. Останні дні накриває емоційно, плач після якого приходить полегшення"
Тобто, щоб вийти з такого стану, потрібно, найперше, працювати з самим непрожитим до кінця стресом.
Можливо, цей самий стрес з подальшими проблемами з шиєю, був викликаний "До слова на початку вересня пережила смерть киці... при думці про неї плачу..."
А те, що "... але сьогодні і сльози видавити з себе складно", може свідчити, що проблема не тільки невирішена, а ще й поглиблюється.
Ваш організм у такий спосіб намагається просигналити Вам, що є щось на рівні психо-емоційної сфери, що потребує серйозних трансформацій.
Тому, підкажіть, будь ласка, а як Ви реагували в дитинстві на якісь неприємні ситуації? На скільки були схильні переживати, на скільки були тривожною і як реагували на те, що раптово втрачали?
І ще. Як Ви реагували в дитинстві, якщо батьків не було поруч? На скільки боялися залишатися сама?