сын-отец-отчим

півроку назад я розлучилась. виховую сина 10 років. набридли постійні образи, рукоприкладство, часто на очах у дитини, нервові зриви.
зараз у мене інший чоловік, вдівець, має дві доньки. так вийшло, що рідний батько сина розповів йому про мого іншого чоловіка раніше, ніж це встигла зробити я .син не дуже хоче спілкуватися з майбутнім вітчимом. бачу, що ревнує мене до того чоловіка і його доньок і відчуває вину перед батьком, вважаючи, що цим спілкуванням зраджує його. я періодично живу то вдома зі своїми батьками, то у цього іншого чоловіка. хочу налагодити стосунки з його дітьми, та й подружити його зі своїм сином. син періодично, особливо після спілкування з рідним батьком, починає мене шантажувати, мовляв, не поїду з тобою, не буду там жити, не буду ходити в нову школу. став примхливим, вередливим. вважає мене винною у розлученні з батьком. звісно, я ніколи не говорю дитині, що його тато поганий і не забороняю спілкуватися. той купляє його грошами, новими речами, а виховання як такого не дає. в результаті я виходжу поганою мамою, бо сварюся з ним, вимагаю поваги і послуху, а тато хороший, бо ніяк не оцінює його вчинки, а, навпаки, потакає.
я не збираюся миритися з колишнім чоловіком, бо лише зараз віднайшла спокій в душі. але не знаю, як вплинути на сина. одні кажуть, щоб була з ним строгішою, не розпускала,більше контролювала інші ж радять говорити, пояснювати. наразі ні те, ні інше не дає результатів. та й проконтролювати кожен його крок так само не можу, не можу не дозволити йти гуляти чи до друзів. я розумію, що ще мало часу пройшло. в нього і так характер був складний, а зараз ще більше зіпсувався, та й батьки, з якими я зараз живу, втручаються у наше спілкування, також винуватять мене у зміні характера сина. коли я пояснюю синові, що новий чоловік любить мене, він не хоче розуміти і каже, я тебе теж люблю, ми можемо жити двоє.
як я маю його переконати? як має поводитись з ним вітчим? бачу, що він також не зовсім розуміє свою роль. він строгий, а мій син звик до вседозволеності , принаймні з боку свого рідного батька. він не розуміє, що не все можна хотіти, купити і робити. коли ми жили ще в сімї, я говорила чоловікові, що не все можна дозволяти, він відповідав: у мене один син, він матиме все. вплинути на його позицію я не могла. тепер ось маю такий результат.
розумію, що тут не одна проблема, а їх багато. але буду вдячна психологам за якісь настанови, в якому напрямку мені тепер рухатись.