Проблеми в стосунках

Зустрічались і жили з хлопцем 2 роки з перервою, недавно одружились. За кілька місяців шлюбу його відношення до мене дуже погіршилось: постійні докори, що не так зробила, що нічого не роблю - хоча, квартиру, яку ми знімаємо, після шлюбу сама привела до порядку, на з/п , яку отримала, покупляла необхідні для комфорту речі, готую, прибираю постійно. Передісторія: пішла від нього ще під час зустрічання, бо: час від часу вибухав по дрібницям( пив гідозепам , але через місяць кинув) 2.має проблеми з потенцією, 3. компліменти міг сказати 1 раз в пару місяців, а от недоліки замічав і озвучував постійно ( хоча мені часто говорили, що я красива). 4. на вулиці часто заглядав дівчатам в очі, сидів на сайтах знайомств, приховував це 5. холодний, черствий, не могла ніколи з ним поговорити по душам
Я не витримала, пішла, але півроку він з'являвся час від часу, намагався повернути мене і коли пройшла біль, образи , побачивши його бажання бути разом, подумала, що він зрозумів помилки і повернулась. Та відношення після шлюбу стало різко нестерпним, інтимну нема вже місяць, я не ініціюю, бо хотіла побачити, чи він захоче сам. У мене робота від виробітку, і зараз мінімальна з/п, тимчасово, але він докоряє, що я нічого не заробляю, хоча я на себе не прошу у нього коштів. До мене якась суцільна неповага, як до рабині. Недавно сказав, що я перед дзеркалом по 3год кручусь, але щонеділі зранку роблю собі косметичні процедури, щоб гарно виглядати для себе і для нього - чоловіка. Відношення нестерпне, прошу його, якщо щось не подобається проговорити з любов'ю, але ні, він приходить додому і нападає. Виглядає,що я маю бути його рабинею або мамою, яка повинна лише готувати, прибирати, сидіти на кухні і все. Коли кажу, що не встигаю все і зразу, то він каже, що я не готова до сім'ї, або каже, що такого не говорив. Останнім часом я в розпачі. Я в першу чергу жінка. Причому , повторююсь, я готую, прибираю. Піти нема куди: батько тиран, мама жертва, так прожили все життя, скажуть - терпи! З маленького містечка, де всі про всіх знають, батько мене засудить, що не можу створити сім'ю. Тепер у мене ще й затримка і цілком можливо, що вагітна.
Мої проблеми: 1. емоційна, 2.залежна від чоловіка, боюсь , що не зможу сама, пам'ятаю як розійшлись, плакала постійно, що не змогла зберегти стосунки. 3. виню себе, що не вмію будувати стосунки так, щоб мене поважали 4. невпевнена в собі - і думаю він це бачить. 5. дуже боюсь осуду інших. Прошу оцінки збоку, бо важко розібратись на самоті. Щиро дякую