Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 4 hours тому: «цитата: «І я головою розумію, що якщо я відстою свої бажання (наприклад в нас постійно суперечки за кондиціонер, бо йому вічно жарко а мені холодно), то буде по моєму, просто я не »
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 5 hours тому: «Вітаю ! Я б тут розділила дві абсолютно різні речі: його поведінку і Ваше переживання цієї поведінки. З того, що Ви описуєте, я не бачу в його діях ознак байдужості. Навпаки: в»
question author 7 hours тому: «Реакція на відповідь № 391658 для Наталия Горская Дякую за відповідь. Так, все сказане Вами відгукується.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik8d43 Age: 21

Не лажу с мамой

Здравствуйте! Мне 21. Родилась я в традиционной восточной семье. С детства была гиперопека, и мама всегда тайно следила за мной, заходила в мои соц сети, а иногда и сама заставляла меня давать пароли и т.д. Хотя я общалась только с подружками, но для нее нет понятия личное пространство. Она всегда говорила, что следит за мной, чтобы я не натворила глупостей, хотя я даже не думала общаться с парнями, держала дистанцию даже от братьев. Ее единственным оправданием является до сих пор то, что она моя мать и должна знать абсолютно все обо мне, что я говорю с подругами, что они говорят мне и т.д. Сейчас, я учусь в универе с братом; родители живут в другом городе. Мама приезжает иногда к нам. Она вроде бы весело и дружелюбно общается со мной и даже уже вводит немного шутки, когда тянется, чтобы узнать, с кем и что пишу. Сегодня во время такого случая, я сказала, что нельзя и что это мое личное пространство, она начала "ты на нее посмотри, я твоя мать, ребенок должен слушаться матерти, я имею права знать все о тебе и ты обязана и должна говорить и показывать мне все что я скажу" я пыталась ей объяснить что у каждого человека в зависимости от роли перед собеседником есть свой стиль общения и в присутсвии старшего некрасиво нам детям показывать наш детский мимишный стиль общения она все время не давала мне договоривать и говорила что ""если я захочу я дам хакнуть твои профили буду следить что ты делаешь куда ходишь и тд...она говорит что не против чтобы я общалась с подругами но она имеет право знать все что захочет...в конце я вроде бы кое как объяснила ей, вроде она поняла, но во мне осталась сильный гнев что аж хочется разорвать голыми руками все что меня окружает
Понимаю, что еще долгое время не смогу от них держаться подальше, да и всю жизнь мать будет любить мне мозги сравнивая с совсем легкомымленными людьми, но когда я спрашиваю как они связаны со мной или я давала ей повода думать обо мне также, она говорит, что нет просто к слову, а я злюсь что зачем говорить вещи, вообще не связанные со мной. Говорит что хочет видеть нас счастливыми и боится что мы поступим неправильно, а половинку должны выбрать только по разрешению родителей если будет нормальный парень, и я не смогоа объяснить что в этом тоже гарантии нет... в общем не хочется жить или ни общаться ни с кем, даже с теми кто вообще не связан с этим, исчезнуть не давая о себе знать
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?