Я переселенка

Доброго дня! Я переселенка. Переїхала з Харкова до Вінниці, тікаючи від війни. Місцеві зустріли мене дуже привітно, співчували і допомагали, чим можуть. Потім я пішла волонтерити та потоваришувала з деякими з місцевих жінок. Усе йшло добре і я вже відчувала себе своєю, як вдруг одна з місцевих жінок завела у нашому колі волонтерів розмову про біженців, розповідаючи про те, які їй серед них траплялися хами. На що я відповіла, що мабуть такі люди є а кожному місті. Вона погодилася, але потім почала говорити про те, як місцям важко витримувати такі великі потоки біженців. Особисто до мене вона ставиться нормально і навіть турбувалася та вмовляла не їхати у неприємне місце, та все одно неприємний осадок залишився. Мені стало дуже сумно, тому що мабуть у той момент розпалася ілюзія, що я тут наче своя і зрозуміла, що я все ж таки переселенка, понаїхавша, яких ніби то і шкода, та все ж таки дратують. І від цієї думки ледь не розплакалася. Я пам'ятаю, як у 2014 у нашому місті були біженці з Донбасу, і до них ставлення було таке ж саме. Їх не раз звинувачували у хамстві, у тому що в місті збільшується преступність, і багато кого вони дратували. Я теж якийсь час була не кращої думки про переселенців, поки не потоваришувала з деякими з них, а один навіть став моїм чоловіком) Як змиритися з фактом, що я переселенка і спокійніше реагувати на такі розмови. Чт можливо я сприймаю усе надто близько до серця. Дякую заздалегідь!