Я переселенка

Question

Доброго дня! Я переселенка. Переїхала з Харкова до Вінниці, тікаючи від війни. Місцеві зустріли мене дуже привітно, співчували і допомагали, чим можуть. Потім я пішла волонтерити та потоваришувала з деякими з місцевих жінок. Усе йшло добре і я вже відчувала себе своєю, як вдруг одна з місцевих жінок завела у нашому колі волонтерів розмову про біженців, розповідаючи про те, які їй серед них траплялися хами. На що я відповіла, що мабуть такі люди є а кожному місті. Вона погодилася, але потім почала говорити про те, як місцям важко витримувати такі великі потоки біженців. Особисто до мене вона ставиться нормально і навіть турбувалася та вмовляла не їхати у неприємне місце, та все одно неприємний осадок залишився. Мені стало дуже сумно, тому що мабуть у той момент розпалася ілюзія, що я тут наче своя і зрозуміла, що я все ж таки переселенка, понаїхавша, яких ніби то і шкода, та все ж таки дратують. І від цієї думки ледь не розплакалася. Я пам'ятаю, як у 2014 у нашому місті були біженці з Донбасу, і до них ставлення було таке ж саме. Їх не раз звинувачували у хамстві, у тому що в місті збільшується преступність, і багато кого вони дратували. Я теж якийсь час була не кращої думки про переселенців, поки не потоваришувала з деякими з них, а один навіть став моїм чоловіком) Як змиритися з фактом, що я переселенка і спокійніше реагувати на такі розмови. Чт можливо я сприймаю усе надто близько до серця. Дякую заздалегідь!

Светлана Киселевская · Answer

Здравствуйте, Iri!
[quote] Чт можливо я сприймаю усе надто близько до серця. [/quote]
Вы всегда были так восприимчивы или это так повлиял на Вас вынужденный переезд?

Валентина Жемчужникова · Answer

Всегда ли вы все принимаете на свой счет либо только в этой ситуации?
Ваша знакомая просто констатировала факт - городам сложно с потоками беженцев и среди них ей попадались хамы. И то, и то вполне соответствует реальности. 
Ведь на вас конкретно никак это не отражается, вы сами пишите, что к вам тепло, приветливо относятся и помогают.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Iri, доброго времени суток!
Война категорически делит людей на группы с разного рода и глубины травмами. В соответствии с которыми каждый видит, слышит и воспринимает окружающий мир и людей. Раньше - Вы воспринимали людей так:
 [quote]Я теж якийсь час була не кращої думки про переселенців, поки не потоваришувала з деякими з них, а один навіть став моїм чоловіком)[/quote]
Сегодня Вы воспринимаете мир и людей через вот это:
 [quote]Як змиритися з фактом, що я переселенка[/quote]
Вы сами себя как воспринимаете?
Лексика "смириться" предполагает, что Вы с этим воюете? Или что Вы имели в виду? Что конкретно означает для Вас "смириться" со статусом переселенка?
Это были вопросы для Вас, Вашего самопознания и рефлексии.
А вот вопросы по взаимоотношениям:
Женщина, находясь с Вами в хороших доверительных отношениях говорит о переселенцах в ТРЕТЬЕМ лице. Как думаете, если бы она Вас считала в числе этих самых переселенцев, о которых она упоминала - говорила бы она об этом в Вашем присутствии?

Ольга Владимировна Паничева · Answer

Я Вас очень понимаю потому что сама была дважды переселенкой. Но мне наверное повезло, что меня не считали не своей, чужой. А может это Ваше внутреннее состояние заставляет с такой чувствительностью относиться к словам знакомой. Прислушайтесь к себе? Может быть Вы сами чувствуете себя дискомфортно в новой среде , а еще конечно же чувствительность повышена в связи со всем происходящим. Я бы предложила Вам проработать Вашу внутреннюю поддержку, Вашу внутреннюю опору, стержень ДОработать, уверенность. А ее все таки у Вас хватает, Вы же заняли активную позицию на новом месте, ручки, как говорится , не сложили и не стали себя жалеть, за что вам большое уважение.)

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Чт можливо я сприймаю усе надто близько до серця. [/quote]
Здається, що, дійсно, сприймаєте надто близько до серця. І тому є об'єктивні причини. Колеги вже про це розповіли.

[quote]Як змиритися з фактом, що я переселенка і спокійніше реагувати на такі розмови. [/quote]
По-перше, не забувати, що Ви себе поважаєте, що Ви гідна поваги людина, що Ви громадянка країни, яка сповідує загальнолюдські цінності і виборює своє законне право на цивілізоване життя.
По-друге, бути в контакті з реальністю, що дозволить відрізняти сказане про когось від сказаного особисто про Вас.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]Так, для мене завжди було дуже важливо відчувати, що мене приймають. Навіть у мирне життя, а зараз це стало ще гостріше.[/quote]
Як я це бачу: кризові обстановки актуалізують пригнічені, не опрацьовані травми, проблеми. У Вас, судячи з того, що Ви пишете - це питання залежності від чужої думки "Що люди скажуть". Це питання не сформованих самоцінності та самооцінки. Можливо, у мирний час тиск залежності був у рамках Ваших ресурсів витримування. У контексті війни, коли багато ресурсів йде на стабілізацію та підтримування фізичної та психоемоційної рівноваги, енергії на придушення проблеми вже немає, і вона, проблема, стає досить помітною та болісною. Що, власне, і сталося з Вами. Тож я бы радила вибрати спеціаліста та попрацювати з психологом індивідуально над цими питаннями.

 [quote]теж подумала, що можливість її слова дійсно саме мене й не стосувалися [/quote]
А це питання взаємовідносин та навичок спілкування. Тут Ви можете й самі спробувати розібратися та напрацювати нові навички сприйняття слів інших, навчитися задавати уточнюючі питання, ставити ментальні кордони та бути ассертивною. В інтернеті на цю тему можна знайти багато непоганих відео та печатних матеріалів.
Тож  подумайте, що для Вас приоритетне, і, можливо, почніть над цим працювати.
Мудрості Вам та подбайте про себе!

Мария Радченко · Answer

Доброго вечора, ми з України. )

Співчуваю, що Вам довелося почути такі слова на адресу переселенців. Можу запевнити, що зазвичай упередження людей щодо якоїсь соціальної групи мають мало спільного із дійсністю.

Зараз війна і всі (і переселенці, і волонтери, і звичайні мешканці неокупованих територій) відчувають багато тривоги, страху та ворожості. У деяких (як у тієї жінки з Вашої розповіді) вмикається механізм проекції. Свої страхи вона проектує назовні, наділяючи переселенців тими рисами характеру, які сама в собі не хоче визнавати (наприклад, ту ж саму агресію, яку називає "хамством").

Відчувати образу, коли кажуть щось таке про Вашу соціальну групу - нормально, але це легше переноситься, коли розумієш, що засуджують інших зазвичай через неприйняття себе.Ответ отредактирован автором 05-05-2022 16:18:42

Светлана Киселевская · Answer

[quote]Але учорашня розмова з жінкою трохи активізувала мій страх, що можливо я все ж таки для них трохи чужа, як переселенка, і може когось трохи дратую?[/quote]
Чего Вы боитесь?
Что может произойти?

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Я переселенка

Ответы психологов