Як прийняти своє життя?

У мене було багато планів на майбутнє, але півтора року тому я завагітніла.. Я хотіла дитину, але ані фінансово, ані психологічно не була готова до неї, була проти абортів... Хлопець відмовився допомагати. Я почала зустрічатися зі своїм чоловіком (цивільним), доречі, досі не знаю чи насправді я люблю його, чи це був вимушений крок - жити разом. Він хороший, але відчуття, що все мало іти не так у моєму житті...
Я хотіла покінчити життя самогубством, але як то кажуть: не могла вбити двох. І любила малого. Я ще не розуміла як моє життя зміниться...
Я почала з утробу звинувачувати дитину у всьому: токсикоз, важкість, біль...
Це згодом перед пологами пройшло, я народила, було дуже важко...
І ось малому вже півроку, а я ще досі не можу прийняти факт, що я мама, я дружина, я повинна і так далі.
Я наче і люблю хлопців, але часто думки, щоб розійтися, або здати дитину кудись і все це подалі від мене...
Часто живу минулим, де я бездітна і не дружина.
Я навіть не знаю як жити далі.
Я хочу жити для себе...
Я ж не можу народити назад, але я не можу прийняти це ...
У мене сильна депресія з моменту як я дізналася про вагітність, досі є.
Що мені робити?...