Їхати додому чи залишитися в Шотландії

Я розумію, що у інших може бути ситуації набагато гірше. До війни я працювала менеджером з продажу паперових мішків. Я дуже часто міняла роботу (я була за свободу і за нормальні умови праці). Але в останнє місце роботи я була закохана. Хоча останнім часом мені стало нудно (хоча умови були прекрасні), так як я не відчувала розвитку. В останній мій робочий день, а саме 23 - ого лютого, я ще сказала своєму керівникові, що я не відчуваю свого зростання. И 24 - ого лютого наступила війна (я ще тоді погано спала, і прокинулася дуже рано, що для мене так не типічно прокидатися). До пострілів ракет я звикла. А ось в 4-ьох стінах було важко сидіти і був обмежений простір. Хоч допомагала я в дома хоч ні, я відчувала обмежений простір. Я ходила до різних місцевих закладів і казала чи потрібна їм допомога. Казали що не треба. Інколи с батьками (а я жила з ними) відносили речі. Радість була тоді і натхнення, коли я сдала кров. Але це швидко закінчилось. Мама мене дуже довго вмовляла їхати за кордон. А я дуже не хотіла цього (я була гідом в Турції і в мене не склалося пропрацювати більше чим місяць, до речі, я після Турції і знайшла, роботу в Україні, яка мені подобалась). В мене були повинні бути ще змагання по танцям, але із-за війни вони не відбулися (їх перенесли коли я поїхала за кордон). До нас ще приїхали бабуся с дідусем (слава Богу що вони врятувалися). Я віддала ім свою кімнату і пішла жити в кімнату батьків. І я все частіше почала сваритися с батьками (а я емоційна людина). І я зрозуміла що я більше користі принесу всім якщо я поїду за кордон: не буду на шиї у своїх батьків і своєї країни, зможу заробляти і надсилати кошти, зможу вивчити мову і працювати по своєї спеціальності, а потім приїхати з досвідом в Україну (не хочу залишатися в Шотландії на постійно). Тато ще казав: їдь туди щоб залишитися, давав поради, а я казала не хочу. І я поїхала. Почалося все добре (свої складнощі були, але мене все влаштовувало і подобалось). Місяць прожила в готелі. Потім поїхала жити до спонсора за Шотландською програмою (безкоштовне житло на пів року + допомога по безробіттю) - можна спокійно мову вчити і не працювати. Але мене це не влаштовує звісно ж. І я знайшла роботу покоївкою. Тому і самостійно вчила мову (в більшості випадків стала розмовляти без перекладача, хоч і з помилками), але моїх знань не достатньо для роботи менеджера з продажів. Курси почнуться з вересня. Два тижні це був жах - продовження нижче