Дефіцит любові

В мене всередині такий великий біль. Іноді я навіть не можу піднятися з ліжка. Опускаються руки, не хочеться нічого робити. Я змушую себе рухатись щось робити, але це не приносить задоволення.
Я ніколи не відчувала себе важливою цінною для когось щоб мене любили і приймали такою як є. Я не можу сказати що батьки мене не любили просто в них інша мова любові. Для них важливий побут, а для мене обійми. І по характеру ми зовсім різні. Вони все вирішують через крик і скандал. Інакше просто не чують: ні мене, ні один одного. А мені боляче кричати на маму щоб чогось досягти. Навіть якщо вдається донести свою точку зору. Мені боляче через ті методи якими це досягається. Але справа не в цьому. Я доросла жінка. Мені 37 а в мені такий біль і образа що я не можу рухатись далі. Як перегорнути цю сторінку? Пробачити батьків позбавитись цього болю? Заповнити цей дефіцит любові? Щоб побудувати нове життя. Чогось досягти у житті. Побудувати якісь стосунки. Бо зараз в мене немає нікого: ні друзів, ні чоловіка. За все життя в мене була лише одна подруга. Ми зараз не спілкуємось. Я завжди лишаюсь сама.