Live:
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 hour тому: «Доброго дня. Ви пишете про відсутність довіри до хлопців/чоловіків...чи завдає це Вам дискомфорту по життю?? Чи є в цьому для Вас особисто наразі, якась проблема?? Те ж саме »
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 hour тому: «Доброго дня. Співчуваю, що Ваші такі цінні стосунки так завершились, одностороннє і так ніби без змоги прояснити, що цьому розлученню сприяло. Дуже не просто буває залишатись прос»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 hour тому: «Доброго дня. Це дуже важко стикатись з такими реакціями та прямим негативом на себе, тим паче вже якийсь час. І особливо шкода, що Ви відчуваєте нав*язування Вам провини та несправ»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nata Age: 16

Проблеми з емоціями

Доброго дня. У мене відчуття, ніби життя зупинилося. Ніби все, що навколо мене відбувається це дурний і жахливий сон. У грудях постійно тяжко, ніби я ось-ось маю прокинутися, але не можу. Я не розумію себе. Я проживаю у безпечному регіоні, і на щастя не бачила і не чула вибухів. Але мені боляче і страшно. Дуже боляче і дуже-дуже страшно. Я боюся кожної тривоги. У мене постійні зміни настрою. Більшість часу це апатія, але будь-яка дрібниця може заставити мене впасти в істерику і розплакатися. Насправді, з початком війни я почала дуже багато плакати, навіть по всіляким дурницям. Також я почуваюся самотньою. У мене є друзі, родина, але я відчуваю що я їм не потрібна. Що я обуза. Що якщо я зникну, то нічого не зміниться. А ще я стала агресивнішою. Я можу накричати на когось з рідних лише тому, що вони зайшли до мене в кімнату чи спитали щось. І я не можу контролювати цю агресію. Мені не подобається це. Я знаю, що ображаю їх, але всеодно кричу, а потім роблю з себе жертву і починаю плакати та просити уваги. Мені соромно за це. Я втомилася від себе. Я не розумію, що зі мною відбувається і що не так. Я божеволію? Це назавжди? Я не хочу залишатися агресивною істеричкою. Я хочу бути колишньою собою, доброю та спокійною, впевненою у собі, з хорошою самооцінкою. Я хочу жити і сміятися, заводити друзів. Але наразі я почуваюся так, ніби всередині мене щось вмерло, і я зламалася. Я дуже боюся цього. Дуже боюся не впоратися і назавжди зіпсувати своє життя. Здається, що на моїх плечах величезний тягар. Екзамени, вступ, робота, скоро доросле життя. А я зовсім ще не доросла. Я всього лише ображена на світ дитина.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?