Live:
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 minute тому: «Доброго дня. Співчуваю, що Ваші такі цінні стосунки так завершились, одностороннє і так ніби без змоги прояснити, що цьому розлученню сприяло. Дуже не просто буває залишатись прос»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 9 minutes тому: «Доброго дня. Це дуже важко стикатись з такими реакціями та прямим негативом на себе, тим паче вже якийсь час. І особливо шкода, що Ви відчуваєте нав*язування Вам провини та несправ»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 46 minutes тому: «Вітаю. Для стосунків я б не радила одразу вішати ярлики-чоловікам не можна довіряти, чоловіки зраджують тощо. Це спрощує реальність і, до речі, може перекладати всю відповідальніст»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Саша Age: 14

Повышенная потребность во внимание и поддержки

<p>Здравствуйте. Не знаю даже как это описать, но в последнее время мне кажется что я слишком сильно нуждаюсь в любви и внимании, поддержки в ценности и быть особенной хоть для кого-то, но я не особо понимаю как это быть особенной, кажется что если быть особенным буду больше нравится другим.А точнее всего 2 дня поэтому я подумала что это не важно и можно просто проигнорировать это чувство, ведь если это не давно так оно быстро пройдет. Наверно это очень банально и всё-таки всем это нужно. Как говорится слёзы - способ дать волю чувствам или что-то типо этого. Но мне кажется что это чувство всегда когда я плачу и оно никогда не..выходит? Ещё я заметила что как источник любви, внимания и поддержки рассматриваю исключительно друзей а не родственников. Мне кажется только они могут быть такими понимающими. Я вообще очень ценю дружбу мне кажется что просто обожаю человека с которым дружу и зацикливаюсь только на нем до самого разрыва общения. Замечаю что я просто склонна к этому, если будет компания друзей я найду более близкого и буду общаться с остальными все меньше пока не останется только он. И мне не интересно общаться с другими кроме этого обожаемого друга (подруги тоесть). Я бы могла рассказать маме об этом или попросить обнять , поговорить но боюсь быть непонятой, это будто не то чувство что мне нужно и я не почувствую себя любимой. А прикосновения для меня вообще ничего не значат, я не чувствую себя любимой когда меня например родители обнимают просто ничего не чувствую, а часто очень бесит когда меня вообще трогают и разговаривают со мной.Когда они говорят что любят меня такое чувство что они пытаются врать но в глубине души я знаю что это правда и как будто не верю в это. Я просто не знаю где взять эту очень больно нужную поддержку и внимание хочу постоянно чувствовать что меня ценят прямо сейчас. У меня очень туго с выражением чувств, так сложно понятно это написать. И мне кажется что моя проблема неважная и это недостойно обсуждения. Мне даже немного страшно и стыдно сюда писать.</p>
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?