Тривожність через майбутнє, робота

Привіт, мене звуть Богдан, мені 21, я навчаюся на 4 останньому курсі університету і схоже мені потрібна допомога психолога. В останні тиждень-півтора у мене схоже почалась депресія через невизначенність майбутнього. Схожа ситуація вже була зі мною у 11 класі школи та на першому курсі універу осінню. А на фоні моєї постійної самотньості це лиш стало загострюватися. Ближче до проблеми: Я боюся за моє майбутнє, боюся шо не зможу знайти роботу по спеціальності бо самоучка (університети, уви, не вчать нічому айтішників, а грошей на курси нема), боюся шо загалом не зможу знайти ніякої роботи, а якшо і зможу то не зможу влитися в новий колектив, інколи накручую собі що я дуже заторможений і від накручування мої розумові можливості наче падають, боюся що до старості буду сидіти на шиї батьків (бо до своїх 21 року не працював на роботі, лиш вчився). Хоча коли мені це проходить я можу нормально вчитися і нормально веселитися навіть дивуюсь з себе чого переживав. Але цей страх приходить до мене дуже часто (особливо у другій половині дня, коли надворі темніє настає взагалі кошмар: я плачу в подушку, ледве вистачає сил не заплакати при батьках коли говорю з ними про справи). Можливо посилив мій поганий стан ще і той факт що я недавно розійшовся із дівчиною і став зовсім один (у мене нема близьких друзів, приятелі всі давно працюють не по професії на підробітках і я, хоч і зовсім їм не заздрю, але відчуваю себе недорозвинутим на їх фоні). Ці страхи паралізують інколи моє навчання, приводять до головної болі, сильного стресу і втрати ваги. Порекомендуйте будь ласка як навчитися не порівнювати себе з іншими, не паритися за майбутнє і як взагалі бути у моїй ситуації. Загалом я був нормальним до цього, досить впевненим у собі і своїх зусиллях та розумових здібностях, але ця депресія все змінила. Тепер я вважаю себе не одним з кращих, а найгіршим у цім світі