Батьки мною керують

Доброго вечора, мені 20 в мене є хлопець, ми недавно з‘їхались з ним, у нас хороші стосунки.Справа в тому що я обожнюю подорожувати, це те що дає мені надхнення і радість, мій хлопець так собі ,але підтримує мою ініціативу, і поїхав би зімною якби випускали з країни.В Італію я мрію вже 4 роки, це моя улюблена країна, і оце 2 місяці назад наважилась збирати гроші на поїздку ,назбирала, сама заробила на пошитті одягу,щей улюблена група виступає в Мілані, купила квитки на літак, також на концерт.Хлопець ніби радується за мене і щей кілька гривень підкинув на це.Якось випадково розказала мамі шо їду в Італію, вона розказала татові і почалося: «як ти можеш їхати сама, в тебе є хлопець, ти ж розумієш ,шо це спортить ваші стосунки, він відпустить тебе але осадок залишиться шо ти без нього поїхала,він гарний хлопець втратиш його отак от, своїми бажаннями, в житті треба трохи собою жертвувати, і терпіти а не думати лиш про задоволення, ти хоч про нього подумала??.Чи ти забула шо війна в Україні?Кожного дня люди помирають, зараз не час думати про задоволення, треба іти і працювати, потім подорожування будуть». Вони навіть не уявляють скільки я приклала зусиль,шоб заробити гроші,знайти клієнтів, пошити всі закази, як мені була важко і боляче, все для того шоб вони сказали «молодець доню, ти організована і працьовита, як ми того і хотіли, ось і маєш нагороду за працю, цю подорож ,якої ти хотіла все життя»
Мені боляче, я не розумію чи справді я роблю неправильно, в цей час краще нічого такого не робити?Тепер мене мучить совість,шо я тоді спорила з татом і навіть образила його, після ним сказаних слів.Вибрати себе чи пожертвувати собою…