як змінити хід своїх думок?

тяжко мені з людьми взаємодіяти. не з сім‘єю, з іншими, з незнайомцями, з одногрупниками, зі знайомими. друзів у мене немає взагалі. у колі сім‘ї я нормальна людина, зі всіма спілкуюся, до всіх маю діло. а коли опиняюся з одногрупниками чи так з кимось, то ніяк не можу проявити себе. просто мовчу муром. коли я одна, чи з членами родини я думаю про себе позитивно, думаю, що я цілком цікава адекватна людина. а коли серед інших - з‘являються думки, що я гірша за них всіх, ніби якась привежена, недолюдина, ходячий сором.
навчаюся я далеко від дому, в іншій області. тому я вирішила познайомитися з того міста, щоб не почуватися сильно одинокою. правда шукати потенційних товаришів я вирішила через інтернет, знаєте, аби поступово почати спілкування, спочатку з переписки, потім можна буде якось й зустрітися. познайомилася з хлопцем! він дуже хороша людина, у нас є багато чого спільного. ми спілкувалися переписками, голосовими повідомленнями десь зо 2 місяці, він тричі хотів зі мною зустрітися, погуляти, але я відмовяла, придумувала відмазки, хоча одного разу зважилася, але у нього фізично не вийшло. він мені здавався таким класним, що почали переслідувати думки, що я явно недотягую до його рівня. дивувало мене, що він хотів зі мною спілкуватися, адже кругом є так багато крутих цікавих дівчат і хлопців, а він продовжував мені писати кожного дня і навіть хотів зустрітися! а потім раптово він перестав мені писати. мені було соромно першій починати діалог, думала, що він образився на щось, чи щось типу того. ну так-от, з того моменту пройшло вже дай боже майже 2 місяці. я так і не наважилася йому написати, але все ж продовжую сталкерити його соцмережі, проклинаю себе за це, насправді. мені сумно, що через мою дурість, я втратила спілкування з ним. і знову ж таки, нав‘язливі думки, що я просто дратувала його весь той час і тоді він просто не витерпів і перестав мені писати. та ситуація змушує мене почуватися нікчемно вже дуже давно.
до чого я це все? як мені зрозуміти ким я є насправді? нормальною людиною, якою я бачу себе вдома в дзеркалі чи цілковитою нікчемою, якою відчуваю себе у колі інших?