Відносини з мамою сепарація

Доброго дня. Мені 25, проживаю окремо з чоловіком. Мене виховувала мама самостійно і жила моїм життям. Її сенс життя була я і наразі так і залишилось. Вона постійно хоче уваги, хоче щоб зізвонювались по 3-4 рази на день. Коли щось іде не по її плану вона ображається, замикається мовчить. Я пробувала теж мовчати, але переживаю думаю за неї і завжди перша приходжу вибачатись інколи не знаючи за що. В моменти її образи коти ми не спілкуємось декілька днів я ніби видихає і починаю жити на повну. А так постійно думаю за неї за те що вона скаже і як відреагує. До мого чоловіка відноситься не люблячи, декілька разів казала що він не для мене, що як я можу з таким жити і він її постійно дратує хоча в обличчя посміхається.
Хочеться пояснити їй що я доросла і більше не зможу бути з нею постійно як вона цього хоче. Але говорити з нею боюсь що вона не правильно зрозуміє, образиться і знову мовчанка і стрес на декілька днів. Хочу навчитись жити вільно робити що хочеться мені а не як буде краще для неї.
( Мама працює, має собачку, декілька подруг, але цього їй мало, кличе кожного вечооа щоб я приходила в гості, спочатку я бігала а тепер хочу змінитись і міняти її відношення до мене. Не знаю з чого почати)