Як не поїхати глуздом, коли чоловік на фронті?

Чоловік з першого дня на війні, був кілька ротацій на передовій, зараз знову там. І якщо раніше, я тримала себе в руках, то зараз, здається не витримую. Дуже погано сплю, плачу без приводу, розмови зі знайомими на мирні теми викликають тільки агресію. Новина про хлопців з Івано-Франківська взагалі вибила мене із стану рівноваги. Не розумію, чому кращі хлопці гинуть, а ці покидьки і далі спокійно живуть. Історія про смерть кожного знайомого розриває душу. Кожна розмова з чоловіком, ніби спіритичний сеанс з пеклом і усвідомленням, що я ніяк не можу на те вплинути. Дуже складно працювати, роблю купу помилок в діловому листуванні, не можу зосередитись.
Сімейний лікар сказав, що мій стан є нормою, "треба просто(!?) заспокоїтись, думати про хороше" і виписав новопасит. Ні перша порада, ні новопасит мені не допоміг. Що можна зробити, щоб покращити свій психологічний стан. Є відчуття, що я біжу по лісу, що горить