Question by:
Оля
Age:
29
Грунт під ногами
Доброго дня шановні експерти!
Важко певне щось радити,бо ми всі в одній ситуації але раптом: вже десь місяць в мене стан напруги, страху і тривожності. Мені дуже подобалась моя робота але зараз вперше за 2 роки не хочу туди йти - будь яка критика викликає роздратування і я не впевнена в своїй компанії (в плані,що вона не зможе мене захистити або допомгти в разі погіршення ситуації в країні). Напружує те,що керівництво наче теж стривожене. Раніше я вже шукала нову роботу але зараз страшно залишитись ні з чим. Бачу,що пропозиції на ринку є але не можу наважитись.
В загальному такий стан,бо відчуття,що немає грунту під ногами,якогось плану Б і в роботі,і в житті. Типу,що не можу ні на кого покластись крім себе і тільки я мала б щось змінити. Проте роботу міняти страшно,їхати закордон теж. Останнє - мала декілька вріантів і вони наче вилами по воді писані. Від цього ще більше зла на тих,хто обіцяв допомогу і на тих,хто мене оточує. Бо наприклад на початку війни мені самій потрібно було вирішувати за себе,чоловіка та інших куди їхати та що робити. Може вони більш спокійні і я мала б розраховувати сама на себе,бо по житті доволі самодостатня але саме зараз хочеться,щоб хтось подбав про мене.
В чому запитання: мені бракує сили волі чи впевненості змінити роботу,зібрати речі та кудись поїхати,хоча б відпочити чи це нормально хотіти на когось покластись?
Важко певне щось радити,бо ми всі в одній ситуації але раптом: вже десь місяць в мене стан напруги, страху і тривожності. Мені дуже подобалась моя робота але зараз вперше за 2 роки не хочу туди йти - будь яка критика викликає роздратування і я не впевнена в своїй компанії (в плані,що вона не зможе мене захистити або допомгти в разі погіршення ситуації в країні). Напружує те,що керівництво наче теж стривожене. Раніше я вже шукала нову роботу але зараз страшно залишитись ні з чим. Бачу,що пропозиції на ринку є але не можу наважитись.
В загальному такий стан,бо відчуття,що немає грунту під ногами,якогось плану Б і в роботі,і в житті. Типу,що не можу ні на кого покластись крім себе і тільки я мала б щось змінити. Проте роботу міняти страшно,їхати закордон теж. Останнє - мала декілька вріантів і вони наче вилами по воді писані. Від цього ще більше зла на тих,хто обіцяв допомогу і на тих,хто мене оточує. Бо наприклад на початку війни мені самій потрібно було вирішувати за себе,чоловіка та інших куди їхати та що робити. Може вони більш спокійні і я мала б розраховувати сама на себе,бо по житті доволі самодостатня але саме зараз хочеться,щоб хтось подбав про мене.
В чому запитання: мені бракує сили волі чи впевненості змінити роботу,зібрати речі та кудись поїхати,хоча б відпочити чи це нормально хотіти на когось покластись?
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
