я хочу припинити наносити собі шкоду

все почалося у 12 років. мене зґвалтували та порізали ножем. я нікому про це не сказала, мені було соромно. це був не той час, коли всі кричали, що у зґвалтуванні винен ґвалтівник, тому я мовчала. мені було бридко від шрамів на тілі, які мені залишили, тому я почала сама себе різати. мене це ніби заспокоювало. заспоювало те, що я перекриваю ті порізи своїми порізами, щоб не бачити. після чого, я почала розуміти, що саме цей процес, коли я наношу собі шкоду, заспокоює мене і я почала частіше це робити, коли мені було сумно і тяжко. це продовжувалось майже до 17 років. я вирішила більше не робити цього. я люблю себе, в мене є друзі, в мене гарні відносини з сім‘єю, мене люблять. мені було важко відмовитись від цього, але мені вдалося. тоді в мене з‘явились стосунки з хлопцем. все було добре, поки не почалися сварки. мій хлопець не дозволяв ходити мені на дні народження до подруг. не дозволяв гуляти з подругами, адже вважав, що я забагато часу гуляю і мало часу приділяю йому. ми через це багато сварилися і розходилися. останнім часом все налагоджувалось. неочікувано він написав мені, що хоче взяти паузу у відносинах, адже від мене немає романтики. у нас немає сексу в стосунках. мені було боляче, адже я дуже люблю його. я вирішила розповісти йому історію про зґвалтування, щоб пояснити, чому я така. після чого ми розійшлися остаточно через те, що я весь час мовчала про це та не була відвертою з ним. він перша людина, кому я це розповіла. мені було дуже боляче і все ще боляче. тому я почала знову різати себе, щоб заспокоїтись. я боюсь стану, коли мені боляче. я боюсь, що в стані цього афекту зроблю щось з собою, але я хочу жити. тому я постійно себе так заспокоюю. мені не подобається бачити порізи на своєму тілі і я хочу це припинити, але я не можу, я постійно зриваюсь. я не хочу про це нікому розповідати, тому що не хочу нікого засмучувати. я просто хочу бути щасливою.