Жосткий контроль зі сторони старшого брата

Мені 17 років. Навчаюсь в 11 класі. Живу з мамой та старшим братом Артуром, якому 26 років. Півроку тому у мами трапився інсульт і вона більше не може працювати. Брат, який в той час проживав окремо у своїй власній квартирі, яку купив у кредит 3 роки тому, змушений був переїхати до нас, щоб бути ближче до мами та доглядати за нею. Наш батько покинув маму, коли мені було 2 роки і з нами він не спілкується взагалі. У брата дуже востребувана нині професія – енергетик, отримує хорошу зарплату, ми з мамою живемо за його рахунок, він купує їй дорогі ліки і ще плате кредит за квартиру. Маму Артур дуже любить. Але крім догляду за нею, він почав заніматись моїм вихованням. Ми з братом дуже різні за характером, хоч на вигляд дуже похожі. Брат раніше був відмінником у школі, сторонніком жосткої дисципліни,небалуваним, але трішки замкнутим. Я навпаки – вчитись не люблю, хочу стать музикантом, іграю на гітарі, планую поступать в музикальне училище, люблю гулять і общаться с друзями. Також я палю цигарки (1 пачку в день) і іногда п’ю пиво з тими же друзями. Брат у мене просто зануда. Він почав кожний вечір перевірять мої уроки, як я їх поучив. Кожен день роздає завдання, які я должен зробить поки він не вернеться з роботи (приготувать вечерю, прибрати у хаті, сходити в магазин і ну звичайно зробити уроки, які він перевірятиме). Часу погулять після школи майже не остається. Також Артур встановив мені систему мотивації, як він сам сказав: за двійку в школі я отримую заборону гуляти на 2 тижні, за трійку – на тиждень, за четвірку – нічого, за пятірку – купує мені батончик або шиколадку. Через це общеніє з друзями майже зійшло на ні. На вихідних нікуда не відпускає мене, поки не зроблю уроки на понеділок. Ще той зануда сідає зі мной на вихідних і починає підтягувати мене по урокам, по яким я погано вчусь, він зараза помне ще шкільну програму. Є ще в нього один закідон – я обов’язково маю привести кожного із своїх друзів додому і познайомити з братом, щоб він знав з ким я гуляю в разі чого. Чому брат мені не довіряє я не розумію. Один раз Артур на мене навіть руку піднімав. Після отриманої п’ятірки він мені дозволив піти погуляти на вихідних з друзями. Там ми випили пива і трішки перебрали. Я прийшов додому в злегка пьяному вигляді. Брата це розлютило, він вдарив мене кулаком по обличчю, розбивши губу, потім відпоров мене ремньом як малу дитину. І саме страшне покарання – забрав цигарки на добу, попрікнувши ще тим, що пиво і цигарки я купую за його рахунок. Правда на наступний день підійшов, вибачився за те, що побив, взяв з мене обіцянку, що я напиватись більше не буду. Але цигарки віддав тільки через добу, і мені пришлось мучатись від ломки цілий день. Артур не припиняє мені повторювати, що я кидав палити, цигарки дуже дорогі, але я нічого з собою не можу зробити. Пропонув жалуватися мамі, щоб вона вплинула на брата, щоб він менше контролював мене, але мама на його стороні, каже, щоб я слухав Артура, як вона кудись діниться, ми з братом будемо найріднішими людьми. В цілому брат у мене непоганий, в чомусь навіть дуже хороший. Як у нього гарний настрій, то може і зі мною і пообщаться по душам, і подурачитись. На новий рік подарував мені приставку PlayStation, на день народження крутий айфон останньої моделі, дякую йому за це. Я розумію як йому важко за мамою доглядати, ще працювати, нас утримувати і домашні справи робити. Я люблю свого брата, але не хочу такого тотального контролю від нього. Що можна зробить у цій ситуації щоб ізбавиться від братського контролю?