Question by:
Nnnnnn
Age:
17
Не можу прийняти себе
Добрий вечір!
Я все життя в спорті, з підліткового віку худну (то весогонка для змагань, а тепер власні "загони"). Зараз починаю шлях тренера, продовжую тренуватись, всіх навчаю правильному харчуванні, а сама їм, все що хочу, але дуже мало. Наприклад, якщо сьогодні в обід я з'їла чипси, то вже не вечеряю... І доходить до такого, що їм раз в день, і то зранку, вівсянку.
Дивлюсь в дзеркало вроді більш менш, проходить тиждень, бачу відео якесь з іншого ракурсу - бачу товстий живіт, обвіслу шкіру.
Можливо, мама... Яка в мої 13, кола вага моя була на 155см - 70кг+-, говорила, щоб я менше їла і що треба схуднути (але казала типу в шутку, бувало при родичах - бабусі, хресна). Всі казала, що вона не права, ну а мама просто сміялась і казала, "та вона, що не розуміє шуток". Хоча на той період я не бачила лишню вагу, я любила себе і ніколи не казала, що товста. Зараз моя вага 49, я дуже схудла, але і дуже не люблю себе. Мамині шутки закінчились, але фрази "а чому ти тренуєшся, а пресу так і немає" не закінчились.
На правильному харчуванні сидіти не можу просто так (не заради змагань). Мені здається, що обмежувати себе все життя в чомусь - це жахливо і для мене стрес. Я люблю фаст-фуд, але не об'їдаюсь, як в 13...
В мене є хлопець, який завжди каже, що моя фігура прекрасна, і від багатьох людей теж таке чула.
Інколи він ображається, бо бачить мої загони, питається мене витягнути з цього, але нічого не виходить, а йому обідно, бо я його "не чую".
А для мене важко просто ПОЧУТИ, якби ж все було так просто...
Коли я повертаюсь додому, наприклад, від хлопця, в якого можу попити тільки чай з печивом, в голові суперечка вечеряти чи не вечеряти, і завжди не вечеряю.
Одного разу зірвалась, і прийшла мама, можливо нічого такого вона й не сказала, але фрази "а чого це ти їсиш", "що зірвалась"?" вдарили по больовому. Між цим і проскакувало, що я худа, куди мені ще більше худнути, але ці слова я вже не чула.
І як боротися з цими думками та жити в своє задоволення?
Змінювати себе, аби подобатись?
Я знаю, що не буду, бо знайду ще тисячу причин аби ненавидіти себе...
Я все життя в спорті, з підліткового віку худну (то весогонка для змагань, а тепер власні "загони"). Зараз починаю шлях тренера, продовжую тренуватись, всіх навчаю правильному харчуванні, а сама їм, все що хочу, але дуже мало. Наприклад, якщо сьогодні в обід я з'їла чипси, то вже не вечеряю... І доходить до такого, що їм раз в день, і то зранку, вівсянку.
Дивлюсь в дзеркало вроді більш менш, проходить тиждень, бачу відео якесь з іншого ракурсу - бачу товстий живіт, обвіслу шкіру.
Можливо, мама... Яка в мої 13, кола вага моя була на 155см - 70кг+-, говорила, щоб я менше їла і що треба схуднути (але казала типу в шутку, бувало при родичах - бабусі, хресна). Всі казала, що вона не права, ну а мама просто сміялась і казала, "та вона, що не розуміє шуток". Хоча на той період я не бачила лишню вагу, я любила себе і ніколи не казала, що товста. Зараз моя вага 49, я дуже схудла, але і дуже не люблю себе. Мамині шутки закінчились, але фрази "а чому ти тренуєшся, а пресу так і немає" не закінчились.
На правильному харчуванні сидіти не можу просто так (не заради змагань). Мені здається, що обмежувати себе все життя в чомусь - це жахливо і для мене стрес. Я люблю фаст-фуд, але не об'їдаюсь, як в 13...
В мене є хлопець, який завжди каже, що моя фігура прекрасна, і від багатьох людей теж таке чула.
Інколи він ображається, бо бачить мої загони, питається мене витягнути з цього, але нічого не виходить, а йому обідно, бо я його "не чую".
А для мене важко просто ПОЧУТИ, якби ж все було так просто...
Коли я повертаюсь додому, наприклад, від хлопця, в якого можу попити тільки чай з печивом, в голові суперечка вечеряти чи не вечеряти, і завжди не вечеряю.
Одного разу зірвалась, і прийшла мама, можливо нічого такого вона й не сказала, але фрази "а чого це ти їсиш", "що зірвалась"?" вдарили по больовому. Між цим і проскакувало, що я худа, куди мені ще більше худнути, але ці слова я вже не чула.
І як боротися з цими думками та жити в своє задоволення?
Змінювати себе, аби подобатись?
Я знаю, що не буду, бо знайду ще тисячу причин аби ненавидіти себе...
Liked: 1 from 1
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
