Все на купі

Вітаю.Буде дуже цінним будь-який коментар,бо я зовсім одна в своїх проблемах.Мені дуже самотньо.😞Я знаю,що тут треба конкретний запрос,але я хочу цим поділитися і взнати,що зі мною не так.
Мені так багато хочеться написати...Мені здається,що я дитина,принаймні в психологічному плані.Навіть не підліток,а маленька дитина.Я ні з ким не сварюсь,не бунтую, тільки мовчки все переживаю,тихо плачучи.
Мені набридла моя поведінка.Мені набридли мої страхи.Мені набрид мій тон голосу.Мені надридло те,як я виглядаю зі сторони.Мені набридла моя невпевненість і незграбність.Мені вже огидно від того,якою я показаюсь в соціумі.Мені соромно і огидно від того,яке враження від мене складається у людей.Мені огидно бути якимось невпевненим,дивним,боязким і мовчазним створінням,яке не може проявити себе ні вдома,ні в школі.Я дуже боюсь відкриватись людям,а якщо вже тим,у який про мене склалось зовсім інше враження...Це в найбільшій мірі стосується однокласників.Я вже 8 років не йду з ними на контакт.І справа точно не в них.Вони самі запитували,чому я не розмовляю з ними.Я не знаю вже точно,коли я замкнулась в собі.Ще в дитячому садку я грала тільки сама і коли приходила думка з кимось заговорити, думала &quotКраще не треба".Бо я не була точно впевнена,що вони не відмовлять,що в них не поганий настрій,вони не образять(маму нагадало🙁).Взагалі коли не виявляли до мене перші прихильність і добре ставлення я і не підходила ні до кого,бо хто зна,як вони тоді до мене ставились.І ще була така дииивна річ,над якою я довго думала.Я дуже рідко,але запам'ятався тільки один раз, в садку якось несвідомо "відключила" свої сумніви і почала грати з іншими дітьми.Ще й галасливо.І мені тоді було зовсім не страшно...І раптом до мене вмить повернувся цей 'самоконтроль' і страх і я дуже здивувалась своїй поведінці і подумала щось на кшталт 'Я що так розкуто себе поводжу?А раптом зроблю дурницю?!'. Це було прям раптово,як усвідомлення.Я вмить змінилась в обличчі і поведінці,що ті діти не зрозуміли,що сталося,що я вже хочу скоріше позбутись їхньої уваги. Мені досі цікаво,що це було.І тоді я відштовхувала тих,хто зі мною грав і починала поводити себе роздратовано або ображено,щоб вони скоріше від мене відвернулись доки я не зробила щось дурне.Що саме - не знаю, доречі.І це коли я була маленька...