Життя побудоване на очікуваннях інших

Не знаю як правильно почати, бо мені здається накручено багато чого, і все має свій вплив. Я наразі студентка і може і не маю нести повну відповідальність за власне життя і дії, але це дуже боляче і тривожить. Після закінчення школи я відчувала як мене змушують і душать обовʼязковим вступом у навчальні заклади, коли мені здавалось, що мені треба перепочити і хоч трохи взяти перерву. Я не знаю як діяти далі, але мене просто штовхають вперед, хоча я не відчуваю потреби у цьому, але всім навколо видно як буде «краще» для мене. Мені казали що я розумна, а отже можу потягнути постійне навчання і додаткові можливості. Можливо це і так, але після кількох років в університеті я просто згоріла. Я не хочу підійматись з ліжка, відвідувати пари, я просто не можу. Ледве закриваю сесії, коли батьки думають що я хапаю зорі з неба. Я втратила себе, бо в дитинстві цікавилась абсолютно всім, коли зараз відчуваю як деградую і забуваю практично все. Хочеться просто зникнути. Важіль чужих очікувань просто давить. І я не маю права жалітись і плакати, бо на відміну від інших, у мене все « добре». І все що я розповідаю не є проблемою, коли я готова вбити себе, якщо батьки дізнаються про мої оцінки в заліковці.