Не знаю, як я довів своє життя до такого

Почуваю себе повним невдахою на узбіччі життя. У мене не має свого кола спілкування, не має друзів, відсутнє будь яке особисте життя ніколи навіть не цілував дівчини, що вже говорити про інше. Крім того це все не влаштовує мене і я нічого не міняю у своєму житті. Мої шкільні роки були найкращими у моєму житті напевно, досі повертаюсь думками до старих друзів та знайомих, з якими я зараз взагалі не маю ніякого контакту. Хоч і в той період я був мовчазним і замкнутим, але в період коли всі тільки починали свій шлях і ви знаходитесь приблизно на одному рівні це все не так сильно давило на психіку. Була надія: закінчу школу переросту свої комплекси почну жити повноцінно, як у кінофільмах про студентські роки, море друзів і веселощів, але комплекси тільки посилювались. На початку студентського навчання було бажання все закинути і почати жити нормально (був помішаний на навчані та і стипендія була потрібна знав, що з сім'ї з рівнем достатку нищення середнього), але поділившись своєю думкою з матір'ю був повернутий на землю, що моє головне завдання це вчитись, щоб я за тобою не бігала, як за братом. Хочеш кинути навчання, а куди ти хочеш поступати ким ти хочеш стати ти мусиш знати. Хороші питання для юнака, який нічого ще не бачив у своєму житті. Пригадується 2012 рік чекав кінця світу, щоб нарешті це все закінчилось. Зараз все більше проявляються суїцидальні думки майже кожен день. Колись виникало бажання знайти дівчину, але розумів навіщо вона мені, якщо я не хочу жити, коли ти не потрібний собі ти нікому не треба. З цими думками я закрився від світу і все ставало тільки гірше стало стидно появлятися перед старими знайомими та і теперешніми також. Адже нічого в моєму житті не змінювалось все ставало тільки гіршим всіляко старався уникати, це просто кошмар скільки за цей період часу замість того, щоб позбутись старих комплексів у мене з'являлись нові. Коли мої ровесники віднайшли справу свого життя чи влаштували своє особисте життя. Я тільки закінчив університет без розуміння, як мені дальше жити і чим займатись.
Відставши на якомусь етапі життя від інших ти їх вже ніколи не доженеш. Та і відчуття сорому стало сильнішим, страшно що люди дізнаються правду. Зараз просто сидиш і не знаєш з чого почати зміни в своєму житті по всім параметрам у мене великі прогалини. Та і роки вже не молоді, а скільки всього потрібно зробити, але як показує досвід методом спроб можна досягти бажаного результату. Зараз мобілізований