Для чого я живу та чому все що «будую» так швидко «ламається»

Буває так, що метелики у животі, правда? Це момент коли я була щаслива та знову забула про своє минуле… Це тривало декілька місяців, як знову все почалось.. Така щаслива та безтурботлива дівчинка, яка вірила в краще теперішнє та майбутнє, але не вірили в життя, яке будувала без усяких планів.

Вона сміялась, коли їй було зовсім не смішно.

Вона була відкрита до всього, давала поради, була комунікабельною, виглядала життєрадісною, жила так, як бажала її душа, але при цьому хотіла померти та скритись від всього.

Довіра? Довіри нема, вона боялась відкриватись, хоча ніхто цього не помічав.

Вона довіряла, але прийшла мить коли її знищили ( І я знову довірила всі свої думки йому, чоловіку, який знову мене вдарив та з який я на даний момент відчуваю себе у всьому винною а він говорить, що мені на все наплювати)
Всі вважали мене сильною, але наодинці я впадала в істерику, яку ніхто не чув,крім неї.
Всім говорила, що не хочу стосунків, але бажала любові та ласки
Головна мрія, говорить про те, щоб організм вбив мене і я робила все, щоб це здійснилось, але хочу відчути що таке «життя» і «щастя»
Всі хотіли моє тіло та губи, але ніхто не знав, як я хочу відчувати себе тою маленькою дівчинкою, яка ніколи не відчувала батьківської любові.
Мене ґвалтували не тільки фізично, це не головна проблема, хоча досі ті спогади розривають душу.

Я не вірю у себе, у майбутнє, у любов, хоча знову відчула її і боюсь прийняти повністю
Інколи я таке враження, що не живу, а існую
Я стараюсь бути кращою в першу чергу для себе, у мене виходить, але в один момент упускаються руки і не бачу сенсу продовжувати старання
Я не розумію для чого живу, яка ціль, якщо все, що я будую - руйнується і я роблю себе винною у цьому…