Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 35 minutes тому: «Вітаю, Настя! цитата: «Як себе витягти, з чого почати?» Спробую по суті відповісти. Перший крок - прийняти ситуацію і своє розуміння її. А воно у Вас глибоке і максимально набл»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 48 minutes тому: «Доброго дня. Розрив правда може бути неймовірно складним, і не завжди термін стосунків впливає на силу переживань. І Вам боляче зараз, але так після втрати стосунків і буває. В»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 1 hour тому: «Доброго дня Взагалі, Ви вже мимоволі зв*язали речі на які варто звернути увагу - власне стосунки, як основний чинник. Але перед цим важливо виключити інші фактори - фізіологі»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nik22c Age: 15

Страх переїзду

Доброго вечора! Рік і 5 місяців тому мої батьки купили будинок місті. Цього я довго чекала. Але в перший час ми жили в селі. Потім почалася війна і ми вимушені були покинути домівку, поїхали далеко від рідного дому. До того ж, ми залишили курей у дворі, трьох собак відв\'язали, щоб вони виживали, бродячи по селу. Також у мене тільки нещодавно з\'явився котик, про якого я довго і дуже сильно мріяла. Його ми також залишили. Лише хвилястого папугу ми завезли до бабусі і дідуся, які жили у цьому самому селі. Ми переїхали з Дніпропетровської області в Закарпатську, до моїх дядька і тітки. За нашим випущеним господарством у селі все-таки почали доглядати наші бабуся і дідусь, бо мама чомусь не наважувалася їх про це просити. Але котик все-таки зник і не повернувся. Через півтора місяці ми поїхали жити у новий будинок у місті, який ми купили у селі. Ми їздимо до бабусі і дідуся в середньосу кожні 3 тижні, тому що живемо далеко від них, та й батьки мої працюють. Мені тут у місті дуже подобається, а горе у тому, що батьки знову говорять про можливий виїзд, знову на Закарпаття. І я розумію, що наші кури залишуться тут і тепер точно за ними ніхто не буде доглядати. А вони у загородці😭. І не знаю, що буде з моїм улюбленим папугою Кешою, йому 5 років. Боюсь, що ми залишимо його тут. Добре, якщо
ми поїдемо так, як в той раз. А якщо все буде дуже екстрено? Я страшенно боюся втратити свою домівку, тому що я хочу жити тільки тут! А коли подумаю про папугу, то й зовсім ридаю! Заводили улюбленців в зовсім інший час. А тепер хоч я їх дуже люблю (собаку, папугу, курей), та розумію, що якби в мене їх не було, то все було б набагато простіше. Був би тільки жаль за будинком. А так за всіх треба переживати. Я зрозуміла, настільки це велика відповідальність — домашні улюбленці. Якщо я втрачу папугу, то мені здається, що я збожеволію або ніколи не зможу радіти. Та й мене останнім часом нічого не радує, бо я постійно боюся. Підкажіть, що мені робити?😭
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?