Страх переїзду

Доброго вечора! Рік і 5 місяців тому мої батьки купили будинок місті. Цього я довго чекала. Але в перший час ми жили в селі. Потім почалася війна і ми вимушені були покинути домівку, поїхали далеко від рідного дому. До того ж, ми залишили курей у дворі, трьох собак відв\'язали, щоб вони виживали, бродячи по селу. Також у мене тільки нещодавно з\'явився котик, про якого я довго і дуже сильно мріяла. Його ми також залишили. Лише хвилястого папугу ми завезли до бабусі і дідуся, які жили у цьому самому селі. Ми переїхали з Дніпропетровської області в Закарпатську, до моїх дядька і тітки. За нашим випущеним господарством у селі все-таки почали доглядати наші бабуся і дідусь, бо мама чомусь не наважувалася їх про це просити. Але котик все-таки зник і не повернувся. Через півтора місяці ми поїхали жити у новий будинок у місті, який ми купили у селі. Ми їздимо до бабусі і дідуся в середньосу кожні 3 тижні, тому що живемо далеко від них, та й батьки мої працюють. Мені тут у місті дуже подобається, а горе у тому, що батьки знову говорять про можливий виїзд, знову на Закарпаття. І я розумію, що наші кури залишуться тут і тепер точно за ними ніхто не буде доглядати. А вони у загородці😭. І не знаю, що буде з моїм улюбленим папугою Кешою, йому 5 років. Боюсь, що ми залишимо його тут. Добре, якщо
ми поїдемо так, як в той раз. А якщо все буде дуже екстрено? Я страшенно боюся втратити свою домівку, тому що я хочу жити тільки тут! А коли подумаю про папугу, то й зовсім ридаю! Заводили улюбленців в зовсім інший час. А тепер хоч я їх дуже люблю (собаку, папугу, курей), та розумію, що якби в мене їх не було, то все було б набагато простіше. Був би тільки жаль за будинком. А так за всіх треба переживати. Я зрозуміла, настільки це велика відповідальність — домашні улюбленці. Якщо я втрачу папугу, то мені здається, що я збожеволію або ніколи не зможу радіти. Та й мене останнім часом нічого не радує, бо я постійно боюся. Підкажіть, що мені робити?😭