Question by:
Оленка
Age:
41
Шукаю допомогу
Більше 15 років страждаю від тревожності, з періодами ремісії. Є досвід прийому АД, але ПА ставалися і на фоні лікування.
Моє життя не повноцінне, я існую. З 2017 року практично не залишаю квартиру, виходи на вулицю є стресом.
Я незадоволена своїми зовнішнім виглядом ( зайва вага, проблеми з зубами, шкірою) і це також є поводом не виходити. Є бажання починати зміни, але при цьому я не можу себе заставити піти до лікарів, страх сидьніший за бажання. І получається замкнуте коло.
Мотивація майже відсутня.
Також був досвід КПТ, працювала майже рік, через небажання образити психолога. Але мені дуже не подобалося, завдання не виконувала, було якесь наче відторгнення. Почувала себе наче в школі на уроках алгебри або фізики, зовсім не цікаво і нудно.
Також були короткострокові сеанси по методу Символдрами , двічі. Я малювала малюнки та працювала з образами ( кормила свій страх наче) і після цього починала жити норм, виходити, йшла на роботу. Але я не можу тепер знайти цього лікаря.
З 21 по 22 рік займалася з іншим символдраматистом, але тоді по-перше було ціллю оновитися після важкого ковіду, і якось прийняти нездорові звички чоловіка. По троху був прогрес, але с початком повномасштабного довелось припинити, так як лікар був з рф.
Зараз, після швидкої півторатижневої хвороби, і двох діб аду, померла на моїх очах бабуся. Не попускає провина, злість на себе. Мені і боляче, і хочеться почати жити, виходити, робити те що давно не робила, зайнятися своїм здоров'ям. До того ж я, мій чоловік і донька маємо діагноз ВІЛ, дізналася під час вагітності 19 років тому.
Проблеми з нервами почалися на фоні цього, бо перші роки дитини були постійно на грані життя і смерті. І всі ці роки страх, хвилювання за життя і майбутнє дитини. В дівчині з таким діагнозом немає нормального майбутнього, а лише горе, біль і розчарування. Вона каже що її взагалі не хвилює її діагноз, але при цьому вона не спілкується з однолітками, навчається дистанционно. Але продовжує стверджувати що це просто їй так зручно, і справа не в ВІЛ.
Вибачте за сумбур, але стільки всього на душі, і в думках. Я сама не зможу вигребсти все це. Мені потрібен чарівний, лікувальний пєндєль.
Тому прошу відгукнутися тих хто готовий допомогти. Головне не КПТ, не чоловік, і вартість не більше 500 грн.
Моє життя не повноцінне, я існую. З 2017 року практично не залишаю квартиру, виходи на вулицю є стресом.
Я незадоволена своїми зовнішнім виглядом ( зайва вага, проблеми з зубами, шкірою) і це також є поводом не виходити. Є бажання починати зміни, але при цьому я не можу себе заставити піти до лікарів, страх сидьніший за бажання. І получається замкнуте коло.
Мотивація майже відсутня.
Також був досвід КПТ, працювала майже рік, через небажання образити психолога. Але мені дуже не подобалося, завдання не виконувала, було якесь наче відторгнення. Почувала себе наче в школі на уроках алгебри або фізики, зовсім не цікаво і нудно.
Також були короткострокові сеанси по методу Символдрами , двічі. Я малювала малюнки та працювала з образами ( кормила свій страх наче) і після цього починала жити норм, виходити, йшла на роботу. Але я не можу тепер знайти цього лікаря.
З 21 по 22 рік займалася з іншим символдраматистом, але тоді по-перше було ціллю оновитися після важкого ковіду, і якось прийняти нездорові звички чоловіка. По троху був прогрес, але с початком повномасштабного довелось припинити, так як лікар був з рф.
Зараз, після швидкої півторатижневої хвороби, і двох діб аду, померла на моїх очах бабуся. Не попускає провина, злість на себе. Мені і боляче, і хочеться почати жити, виходити, робити те що давно не робила, зайнятися своїм здоров'ям. До того ж я, мій чоловік і донька маємо діагноз ВІЛ, дізналася під час вагітності 19 років тому.
Проблеми з нервами почалися на фоні цього, бо перші роки дитини були постійно на грані життя і смерті. І всі ці роки страх, хвилювання за життя і майбутнє дитини. В дівчині з таким діагнозом немає нормального майбутнього, а лише горе, біль і розчарування. Вона каже що її взагалі не хвилює її діагноз, але при цьому вона не спілкується з однолітками, навчається дистанционно. Але продовжує стверджувати що це просто їй так зручно, і справа не в ВІЛ.
Вибачте за сумбур, але стільки всього на душі, і в думках. Я сама не зможу вигребсти все це. Мені потрібен чарівний, лікувальний пєндєль.
Тому прошу відгукнутися тих хто готовий допомогти. Головне не КПТ, не чоловік, і вартість не більше 500 грн.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
