Соціофобія

Добрий день. Мені 27 і в мене соціофобія. Піти в магазин чи на роботу – це велика проблема. Я можу відкладати похід в магазин з одного дня на інший. Добре, що зараз існують супермаркети і спілкування з продавцями зводиться до мінімуму. Це мене трохи рятує. Але я живу в невеличкому містечку, де всі всіх знають і тому по дорозі можна зустріти купу знайомих або знайомих моїх батьків і т.д. Друзів у мене немає. Була близька подруга, з якою ми розійшлися після школи. Тепер я ні з ким близько не спілкуюся. На роботі я дистанціюю себе наскільки можу. З колегами майже не спілкуюся, хіба, якщо вони самі підходять. Ввічливість не дозволяє мені їх відшити. Хоча внутрішньо себе відчуваю під час розмов не у своїй тарілці і намагаюся вигадати спосіб якнайшвидше закінчити розмову і під якимось приводом піти. У відпустці я можу тижнями не виходити з дому і мені стає трохи легше. Але, коли починається робота – це жах. У будні я сплю по 3-4 год., бо як уявлю, що зранку на роботу, то намагаюся знайти ще якесь заняття, яке обов’язково потрібно вирішити о 2 год. ночі, а якщо нічого не знаходиться, то можу просто сидіти і думати до 4 год., лише, щоб не лягати спати. Це триває приблизно 10 останніх років і я розумію, що постійним недосипом руйную своє фізичне здоров’я. Останні декілька років через це я постійно себе відчуваю сонною і втомленою, але не можу себе перебороти і лягати раніше. Працюю на неулюбленій роботі. Щоб змінити роботу, на таку, яку б я хотіла, потрібно переїхати у велике місто, заводити нові знайомства, проходити співбесіду, а це все вселяє в мене жах.
Я розумію, що мені потрібна особиста психологічна консультація, але я довго наважувалася, щоб тільки написати на цей сайт, а живе спілкування – це ще важче. Я дуже звертаю увагу на манеру говорити, на тон людини, на різкість. Все сприймаю на свій рахунок. Може хтось просто не в гуморі, а я буду думати, що це я щось не так сказала чи щось не так зробила, буду обдумувати цю ситуацію декілька днів і наступного разу намагатимуся уникати цієї людини.
Порада чим більше виходити в люди і тоді ти навчишся спілкуватися мені не допомагає. Чим більше я спілкуюся з людьми (вимушено звичайно) тим гірше психологічно я себе почуваю і я просто вигораю. Тільки за рахунок вихідних чи відпустки я хоч трохи відновлюю своє психологічне здоров’я, коли перебуваю з собою на одинці і не зобов’язана ні з ким спілкуватися. Буду вдячна за будь-які поради, які зможуть хоч трохи покращити моє життя. Дякую за увагу.