Важко жити з соціальною тривожністю

Вітаю! Підозрюю в себе уникаючий розлад чи соціофобію, але на даний час не можу піти до психолога, тому що потрібні кошти. Але проблема в тому, що я боюсь влаштуватися на роботу. Можу приходити на багато співбесід, а далі просто боюсь і відмовляюсь від роботи.

Живу з мамою, але гроші в неї вже соромно просити, бо я раніше за свої 21 рік не працювала і мама платила за все. Та й вона сама вже натякала, що мені потрібно за свої потреби платити самій.
Хоча зараз каже, що готова купити мені те, що потрібно. Але я не можу прийняти від неї грошей.
Вона мені частенько розказує, що діти її подруг працюють і скільки заробляють.. і, можливо, це просто так вона каже, але я сприймаю це на свій рахунок. І мені стає ще більш некомфортно.

Я попрацювала трохи більше місяця репетитором онлайн, але недавно звільнилась. Знаю, що мама не рада, що я знову байдикую, але вона не подає виду. Мені самій від цього погано. Зараз намагаюсь знайти роботу офлайн, тому що хочу спілкування з людьми, але знову ж таки, після співбесід я зливаюсь. Боюсь знайти якусь «непристижну» роботу, щоб подруга і мама мене не критикували через це.

Обмежую себе у всьому, не можу купити новий одяг. Потовстішала і відчуваю себе страшною. Соромно виходити в люди.
Зізналась мамі, що відчуваю себе жирною та страшною. Вона сказала, що я не жирна, але якщо мені щось в собі не подобається, потрібно щось для цього робити. Можливо, це й правильно, але я засмутилася через ці слова.

Відчуваю себе повним розчаруванням. Подруга працює, гарно виглядає і її батьки можуть чимось похвалитися. А я просто нічого не можу, соромно перед мамою, перед подругою.

Хочеться поїхати в іншу країну подалі від усіх, і жити своє життя. Але, я розумію, що я не зможу, я буду боятись і в мене немає грошей.

Не знаю що мені робити. Можете, будь ласка, щось порадити?