Я погане

Вітаю.
Мені здається, що я використовую персон з якими спілкуюсь для закриття своїх потреб. Це ж повинен бути якийсь більш-менш рівноцінний обмін, але я постійно про це забуваю і думаю, що я отримую більше ніж заслуговую. Мене не покидають думки про те що я егоїстичне, брехливе і корисливе і краще піти з їх життя, щоб вони не витрачали на мене свій час і моральні ресурси. Постійно думаю, що я не заслуговую на увагу, доброту і любов від таких гарних персон. Не думаю, що я їм рівня. Мені вічно здається, що я якесь жахливе і зловмисне. І я чимось провинилось. У мене повинні бути потреби, але мені соромно за них і я їх так витісняю, що їх ніби і нема. Бо я вважаю їх закриття егоїстичним. Я не хочу нікому заважати, турбувати, шкодити, але мені здається, що я роблю це постійно.
Ще таке, я вважаю, що брешу коли кажу комусь, що люблю їх. Таке враження, що я кажу це тільки коли хочу щось від них отримати. Тошо я не знаю чим відрізняється ця клята любов від 'Дякую за послугу'. Це повертає до того, що я корислива гнида. А коли мені кажуть, що люблять мене, вони теж брешуть бо кажуть це заради порядності.