Право на межі

Доброго дня!
Хочу порадитися про ситуацію, яка склалася між мною, подругою та чоловіком.
З подругою були дуже близькими, ділились різними переживаннями, думками, проблемами. В тому числі також розповідала їй про труднощі в стосунках з чоловіком.
Запросила її на день народження до сина. Коли вона була в гостях, то дуже активно і люб'язно спілкувалась з моїм чоловіком, залучала його до діалогу, проявляла до нього інтерес, і так вийшло, що йому приділяла набагато більше уваги, ніж мені, дітям та інших гостям на святі. З чоловіком в мене такий етап у стосунках зараз, що є непорозуміння, в деякі моменти я почуваюся з ним пригнічено, з цими переживаннями я зверталася до подруги за підтримкою, я покладалась на довіру до неї, адже і вона була відкритою до мене, теж ділилась особистим і на мою думку в нас був гарний контакт.
Ця ситуація, коли подруга приділяла так багато уваги моєму чоловікові, враховуючи ще той нюанс, що вона знала про наші труднощі, і не приділяла уваги мені і дітям, була для мене болісною.
Після цього мені одразу захотілося віддалитися від неї, я почувалась приголомшено, розгублено, була зрадженою і розбитою. Вона ніби не розуміла в чому справа. Тому я вирішила пояснити, я сказала їй, що мені було боляче від такої її поведінки в цій ситуації, адже я очікувала, що вона буде більше уваги приділяти мені і буде витримувати певну дистанцію з моїм чоловіком. Тоді вона почала нападати на мене – говорити що наші сімейні стосунки хворі, що я шукаю винних і не бачу проблему в собі, що вона поводилася цілком доречно і нормально, і що це якийсь капець якщо я її звинувачую.
Хоча я взагалі не звинувачувала, а сказала про свої почуття, що мені таке боляче і що я не хотіла б щоб так було. І ще я розумію, що проблема в мені, я дуже чутливо все сприймаю, вразлива і вона знає це про мене.
Взагалі з цієї ситуації я винесла урок, що мені варто обговорювати стосунки саме з тим, з ким є ці стосунки. Адже якби я не розповідала їй про свої труднощі з чоловіком, то мені напевно не було б так боляче від того, що вона така люб'язна з ним і стільки уваги саме йому приділяє. Я б здивувалась, але боляче так не було б.

Після розмови з нею я почуваюся випаленою зсередини вщент. Я більше нічого не хочу. Так я розумію що більше не буду шукати підтримки від когось, а краще відносини буду з'ясовувати напряму з тим, з ким вони є. Але мене бентежить один момент. Я почуваюсь ненормальною, неадекватною після цього. Ніби я справді не мала права обуритися через таку її поведінку.