Чи допоможе тут психотерапевт?

Зараз пишу цей текст, а всередині все перевертається. Аж до фізичного болю в животі. Ці питання мене мучили давно і зараз пік переживань.
Я поставила для себе планку, де я хороша мама (дитині 2 роки) і дружина, працюю і навчаюсь. Але на ділі я не встигаю нічого. А останнім часом і не хочу нічого встигати, робити. Я не розумію чи моя професія, те чим я займаюсь. Бо я не можу себе змусити до роботи. Мені не цікаво. Я б залюбки змінила рід діяльності, але щоб змінити треба знати на що. При цьому мучає думка, що я ледащо, і що всі ці питання - це породження моєї ліні. Що причина не в тому що не «моє». А тому що я лінива.
Відчуваю, що я нездара і що я пусте місце.
При цьому всьому мій мозок дуже навантажений . Кожен день це багатозадачність. Бо куча роботи вдома, дитина, яка не злазить з мене ні вдень, ні вночі, робота, безліч питань, які потрібно вирішити (війна, фінанси, побут, документи, батьків. комітет, лікарі, гуртки, дні народження родичів, допомогти батькам і ще купа всього) а тепер ще й навчання (магістратура). Я намагаюсь писати списки, щоб розвантажитись. Але це вже не допомагає. Відчуваю тривогу і вночі сняться кошмари. А ще постійна напруга. (Хоча це напротязі всього життя, скільки себе пам’ятаю в мене зжаті кулаки. Я часто ловлю себе на цьому. І примусово розслабляю руки, але як тільки я забуваю про це вони автоматично зжимаються назад. Я вся наче зжата зсередини і по мені проходить струм.) Взагалі я як людина дуже повільна. І мій комфорт тоді, коли я можу собі дозволити жити повільно. Але по суті життя цього не дозволяє.
Допоможіть мені, будь ласка. Я просто вижатий лимон. Хочеться кинути все і втекти. Що це зі мною? Це лінь? Це означає що я ледача? Чому я не можу просто працювати як всі люди?Працювати як раніше! З самого дитинства я була пахарем. Я була відмінницею і в школі і в універі. Я постійно працювала і завжди трудилась. Я вчила величезні обʼєми інформації. Я могла змусити себе. А зараз не можу. Мій мозок відмовляється від інтелектуальної роботи. Останнім часом все стало ще гірше. Зараз я не можу зосередитися, можу хвилину дивитись в одну точку і не можу зрозуміти що мені зараз треба робити. А ще проблеми з пам’яттю почались. Я стала забувати дуже багато останнім часом.
Хочу знайти для себе психотерапевта, але не знаю, може тут треба психіатр, а може невропатолог. А може я просто ледащо і в цьому вся проблема. Бо я вже ні в чому не впевнена. Є тільки велика напруга і відчуття, що я нездара. А ще страх перед майбутнім.