Наважитися на зміни

Розлучена, 2є дітей, в силу обставин зійшлися з колишнім чоловіком і проживаємо в одній квартирі. Для оточуючих та родини - ми щаслива родина в якій були проблеми ( розлучення) але справилися і живуть. Насправді - живемо як сусіди в одній квартирі, без почуттів, та сексу ( більше року). Часто сваримося при дітях, через побут та нестачу коштів. Здавадочя, що у мене все ще є почуття до колишнього, я просила поцілунки, обійми, сама обіймала і цілувала, але він відмахувався як від мухи що набридла, говорячи що при дітях соромно так поводитися ( дітям 16 та 6). Я навпаки намагалася проявляти свої почуття, шукала ласку, просила секс. Останні пів року, я спілкуюсь з іншим чоловіком. Якому я цікава, який хвилюється за мене і підтримує мене там, де колишній навіть і не запитає що і як у тебе. Зустрічаємося рідко, він далеко від мене. Він кличе мене заміж, він хоче і готовий будувати спільне майбутнє. Я люблю його, хвилююсь за нього і не можу без того щоб не чути чи не бачити його щодня. Якщо я буду з ним, то доведеться залишати тут маму, родину, і старша дитина залишиться тут. Меншу забиру із собою.
Але, є завжди але - щось стримує, лякає те, що я можу помилятися і ці стосунки теж зазнають краху, і повернутися сюди я теж уже не зможу. Я чекаю, що колишній все таки живе зі мною і дітьми не прос так з безвиході, а має взаємні почуття. Чи можна кохати двох? Чи це самообман? Чи варто відмовитися від минулого та поринути в нові стосунки?