Хлопець вигнав з його хати, а тепер благає повернутись

В сварці хлопець сказав, якщо ще раз гепнеш дверима то я тебе з дому вижену. Я на зло гепнула дверима і ненавмисно розбила дзеркало яке на дверях висіло (двері часто самі по собі сильно закриваються від сквозьняка, тому я не очікувала що ще й дзеркало розібʼється). Ну він на це все подивився, сказав що я хвора і істеричка і щоб за мною (в 12 ночі) зараз же приїхала мама і мене забрала. І що він не хоче відносин зі мною, ні сімʼю бо я хвора, тому що в сварці кричу і гепаю дверима. Так і зробили. Я поїхала до мами. Він через пів години приїхав до мене (до мами) і вибачався за те что так зразу вигнав і просив повернутись. На наступний день коли він був на роботі я заїхала забрала всі речі і пішла від нього. На справді я постійно відчуваю що йому не важливі мої почуття, потрібності і я часто переходжу на крик з ним щоб доказати йому що для мене важливо, як я хочу щоб до мене відносились, і відстояти свої границі. Тому він правий, я стала істеричкою і вирішила що раз мене вигнали то я обовʼязково маю піти і зберегти гідність. І може знайти партнера який більш чутливо буде до мене відноситись. Але він зараз благає що б я повернулась , що він не хотів що б я на справді уходила і що він бере свої слова назад. Я його повсюди заблокувала, але мене дуже гризе зараз відчуття провини. Гордість і здоровий глузд не дають повернутись до нього. Тільки плачу від гарних спогадів які в нас були на протязі 5ти років. Також відчуваю що це була якась эмоциональна залежність, а не справжня кохання. Тим що він мене вигнав, ніби як холодною водою облив і я вже відчуваю що ніжні почуття до нього покинули моє серце. Як краще пережити цей розрив? Я боюсь що він буде приїжджати, а я думаю що краще повністю себе ізолювати від нього хоча б на 2-3 місяці. Хочу що б мозок на місце встав. Як краще себе поводити в найближчі дні?