Що робити

Вітаю. Я хотів би дізнатися до кого мені з цими симптомати звертатися... Не розповідав нічого з цього батькам. У нас зовсім не близькі відносини, я їх боюсь, не довіряю і одночасно вони мені огидні. Але вони єдині через кого я можу отримати допомогу. Це додає відчуття безвиході, що мені ніхто не допоможе і я справді мовчки дійду до дна. Але зрештою, мені думаю таки доведеться сказати їм, бо можливо до повноліття я і не протримаюся. Мене не турбує як я виглядаю, прямо апатія до моєї зовнішності. Разом із цим відчуття, що ця зовнішність не личить мені, вона неприродна для мене, не має жодного зв'язку зі мною. Вважаю, це відмінне від комплексів, неприйняття свого тіла. Бо ця зовнішність мені чужа, тому я не можу оцінити її негативно/позитивно. Але я повинен був виглядати по іншому. Якщо можна було б, я би взагалі не дотримувався базової гігієни. Можу себе змусити тільки коли це завдає дискомфорту (розчесати волосся раз на три дні, помитись і почистити зуби 2 рази на тиждень). Стосовно зовнішності, протягом минулого року і раніше я міг ненадовго подумати 'дивно, що я так виглядаю', у мене вже був період коли я не впізнавав себе у дзеркалі і дивлячись на свої фото було враження, що це якась померла або чужа людина. Зараз теж. І це триває стабільно рівно місяць. Про недотримання гігієни, раніше я протягом теж іноді відтягував це, іноді було лінь, але зараз я місяць як зовсім не хочу за собою доглядати. Це пішло на погіршення. Минулого місяця я помітив, що раніше я почувався краще почуваючи себе чистим, тепер це ще одна дія, що не впливає на мій настрій. Їм я раз на день, іноді вдається досягнути двох. Найчастіше у мене якесь не чітке відчуття голоду і я визначаю його думаючи 'чи не відштовхує мене ідея поїсти зараз?' Ще і притуплене відчуття насичення і коли я вже їм здається, я можу їсти скільки завгодно бо таке відчуття, що нічого й не з'їв.