Проблема з самооцінкою та соціалізацією

Здрастуйте!
Вже більше 9-ти років не можу жити повноцінним життям. Мені здається (чи може так і є, не впевнена), що від мене погано пахне (або дуже сильно пахне пральним порошком, парфумами і т.д). Боюсь контактувати з людьми, один період навіть боялась заходити до міського транспорту. Запахів як таких, від себе як правило не відчуваю, але страх постійно є. Розслаблено відчуваю себе тільки вдома (якщо нема гостей, звісно). Дуже загострився нюх, відчуваю запахи сильніше ніж рідні, як правило, вони мене дратують і я починаю нервувати. Перед виходом з дому обов'язково душ, чистий одяг. Але це не допомагає. Постійно здається, що я чимось не тим миюсь, перу, що воно все погано пахне. Парфуми майже не використовую. Коли наважусь використати, таке відчуття, що людям важко біля мене стояти, бо вони пахнуть не дуже приємно. Коли не користуюсь, теж важко, думаю, що чи ось воняю (голова, тіло, одяг з рота, по різному буває). Завжди очікую реакції людей, коли проходжу повз них, деколи мені здається, що їм неприємно знаходиться зі мною в приміщенні, тоді хочеться втекти кудись. Працювала з психологом, стало трохи легше, але часто мені здається, що під мене відходять люди. В таксі відкривають вікно, коли сідаю в машину. Такі ситуації напружують ще більше. Нервую, пітнію, кидає в жар, важко вдихнути спокійно. Не можу зрозуміти є той запах, чи це ігри мого мозку. Як зрозуміти чи є насправді запахи чи ні? Рекомендують антидепресанти, але не дуже хочеться сідати на таблетки