Не можу розібратися із почуттями

Мені вже кілька років не дає спокою один хлопець, який мені довгий час подобався, але ми абсолютно не знайомі особисто, я лише про нього знаю мінімально по соц.мережах та у школі бачились. Коли мені було самотньо і мене ніхто не розумів, я раптово ним зацікавилась, мене приваблювала його закритість, розум та те, що він був наче загадковий мені, тому я дуже цим захопилася, але так і не наважилась познайомитися, і навіть не знаю, чи подобався він мені взагалі, чи то була закоханість, для мене емоція закоханість та любов якась ще не вивчена, хоча я зустрічаюся два роки із хлопцем іншим. Але там той хлопець довго мене цікавив, я за ним спостерігала, і якось він в моїй голові досі, не знаю чому, і не можу забути, вічно хочеться зайти глянути як він там, чомусь коли я в голові уявляю його, то в більшості якісь негативні емоції: страждання, страх його, бажання сподобатись і водночас відчуття, що я виглядаю кумедно в його очах, наче я нижча, а він вищий у чомусь. Він доволі складна людина і ніби це й тягне до нього, та й ззовні схожий на батька мого, того й щось таке близьке мені. Але водночас розумію, що не хочу з ним бути, але тягне чомусь і доволі складні почуття до нього, то притягує, то відштовхує, і цікавить його соціопатичніть в якійсь мірі, наче авторитет в цьому бачу. Раптово зустріла в своєму житті прекрасного і хорошого хлопця, ми з ним щасливі, і я його наче люблю, бо хочу з ним вічно бути і боюсь втратити, але чомусь відчуття, що в мене до нього більш плоскі почуття, ніж до там того, наче просто щастя, комфорт, спокій і легка любов, а до іншого який цікавив давно значно глибші, переживання, адреналін, коливання, захоплення і водночас страх його, і відштовхує. Я не розумію, що я хочу і як розібратися із собою.