Як мені стати більш стійкою?

Доброго дня!
Пишу сюди через потребу в підтримці людей, потребу виговоритися, та зрозуміти як рухатись далі.
Все що я зрозуміла за 10 років шлюбу — це те що мені потрібно бути непорушним сірим каменем, не проявляти жодну емоцію, нічого не потребувати і не хотіти, і тільки в такому випадку я можу бути в безпеці з моїм чоловіком. Інакше будь-який прояв як живої людини, емоції, слабкість, проблема — і це буде використано проти мене. Зате задовольняти потреби всіх довкола, особливо де його можуть похвалити і він може виставити себе хорошим, показати який він класний і молодець — це він радо буде робити. Якщо якийсь позитив, радість, вдячність, компліменти — він це також радо сприйме на свій рахунок, а от до мене в результаті буде відноситися тільки гірше, він ж он який класний і суперовий, а я не отримаю ніколи ніякої щирої вдячності, компліменту, підтримки, визнання. Я ніби відбуваю покарання за те що вирішила вийти заміж. Не можна бути живою людиною, щось обговорювати, з чимось не погодитися, конфліктувати, інакше йдуть звинувачення, присоромлення, він виставляє себе святим праведником, а мене нікчемністю. Ну я і справді не свята, і чимось можу бути незадоволена, чимось задоволена, а до чогось байдужа. Але я ніби немаю ніякого права проявитися.
По суті він і є багато в чому хороша людина, робить багато добрих справ для інших людей і для мене і для сім'ї. Проте неможливо витримати те що я в цій сім'ї слугую ніби гіршою людиною. А я теж хочу бути хорошою та мати якесь визнання, а не постійне відчуття пустого місця, нікчемності.

Є бажання вирватися з цього хоча і відчуваю, залежність, страх, невпевненість.

Чи нормально, можливо так і має бути — може дійсно людина повинна стримувати свої емоції і не проявляти їх? Може моя потреба виплескувати емоції, звичка потребувати чогось від іншої людини — це мої вади характеру і мені потрібно це в собі виправити?

Коли я максимально стримую емоції і поводжуся незалежно з чоловіком то він в таких випадках і не проявляє до мене будь-якого негативу. Проте коли я стримувалась і ставалась якась надзвичайна подія, наприклад на днях бабуся потрапила в лікарню бо проблеми з серцем, то в таких ситуаціях я переживаю і мені бракне сил стримуватися і бути сірим каменем. Я плачу, але не можу більше нічого обговорити з чоловіком бо стільки разів мої емоції і слабкості були використані проти мене що я не вірю чи може бути інакше.

Що б ви порадили в такій ситуації для підвищення стресостійкості?

Дякую що прочитали моє звернення!