Чи потрібно звертатись до психіатра

Намагаюсь написати якомога коротше, перепрошую за досить довгий текст. На перший погляд сама проблема може бути не серйозною, скоріш це просто остання крапля. До такої реакції на буденну ситуацію призвела сукупність попередніх подій. Мені 38. У 20 років мала страшну неоперабельну онкологію, через неї періодично виникали проблеми з кров\'ю, а саме тромбоцитопенія. Робила аборт двійнят за медичними показаннями. У 14 році на війні загинув хлопець. Потім стосунки із старшим чоловіком, військовим, він помирає через проблеми із серцем. Наступні стосунки з нарцисом, аб\'юзером і психопатом, який знущався, душив, є поріз на тілі, розсічення на лбу (шрам), зламане ребро. Маю вищу освіту (викладач), все життя працювала, з порядної родини. Маю міому в матці великих розмірів, яку скоріш за все видалятимуть з маткою разом. 6 місяців на препараті гозерилін, зупиняє цикл жіночий, перед операцією треба, це дорівнює хімічній кастрації, чоловікам його теж колють. Гормональна встряска для організму страшна. Може це і призвело до неадекватної поведінки. А саме: зараз випадково трапилась інтрига із одруженим чоловіком, що мене добило. Мене заклинило на впевненості, що я у нього закохана, і є страшні ревнощі до його інших коханок. Розумом ясно, що це нісенітниці, але я про це думаю цілодобово, хочу накласти на себе руки через неможливість контролювати свій психічний стан, але ж це просто божевілля. Важко адекватно себе поводити, працювати, жити. Почались панічні атаки. Припинити спілкування не маю сили волі, але і просто з ним бачитись і аморально, і деструктивно, і весь час думати де і що він робить - жах. Що можу зробити в цій ситуації?