Страх, що заберуть і я буду в рабстві

Добрий день. Втомився від соціуму, поверхневих жорстоких людей, які руки потирають, щоб когось карати і ускладнювати чиєсь життя. Минулого року я зявився по повістці,все по закону, почав проходити ВЛК. Витрачав свої ресурси на черги у поліклініках, обстеження, ходіння за підписами,печатками і це тривало 2 місяця. Здав їм акт за яким мене мали би визнати непридатним. Лікар прийняв його,сказав що все добре, а потім каже, що я порадився і вам треба заново все пройти. А інша лікарка підбігла до нього і щось шептала на вухо. Психіатру у ВЛК показав виписку з своїм діагозом і вона дала скерування в психлікарню . Я поїхав туди, але зміг просидіти в черзі заледве годинку і чим скоріш хотів вийти, подалі від цього дурдомного вайбу. Недочекавшись своєї черги, підловив головну лікарку в коридорі, сказав що мене скерував до вас військкомат, а вона здивовано - де ваші речі? для підтвердження діагнозу потрібно лягати на 7 днів. Я був спантеличений від цієї відповіді і звісно я відмовився лягати. Не можу ночувати поза домом. Раніше бувало, що я втік з однієї лікарні, бо не зміг там витримати. Не знаю, що зі мною. Я дуже тримаюсь за свою свободу. Якщо мене закривають десь і не дозволяють піти, тоді зі мною щось коїться. Краще смерть, ніж неможливість вийти з приміщення коли захочу. Я не зявився на ВЛК до тої дати,яку вони вказували, гнівався, що вони так ускладнюють життя, зневажають мою волю. Я вважаю, що достатньо надав їм інформації про стан свого здоровя і вони мали б зробити висновок, що я непридатний. Нащо мене мучити. Минуло вже більше року. Я тричі намагався туди піти. Один раз зайшов і побачив, що там кучкуються багато чоловіків, стоять в черзі багато годин. Я подивився і вийшов. Йшов по вулиці,світило сонечно, білі хмарики, квіти, коти ліниво лежали і я подумав, навіщо мені там стояти в тому коридорі без вікон і ця вся біганина. Другий раз пішов і вже хотів заходити, аж тут підїхала поліція і до них жіночка підбігла і каже: це я вас викликала,мого брата там утримають і не випускають..Я вирішив не заходити та й що я скажу? Не зявився коли треба, а тепер штраф? Я не маю морально і фізично сил проходити цю ВЛК знову і щось доводити,шкодячи своєму здоровю. Все життя люди щось від мене вимагали. А мою волю зневажати можна? Дістало. Можете мене осуджувати. У мене питання, чому я не можу ночувати поза домом, чому я боюсь, коли обмежують мою свободу і вимагають робити те, що я не хочу? Як мені себе змусити переступити двері ВЛК знову і не боятись, що не випустять?