Любов?
Практично все життя я плазую перед людьми. Навчилася цьому, мабуть, ще в дитинстві. І роблю так досі. Причому автоматично, несвідомо. Я розумію що відбулося вже після закінчення ''сцени''.
Тобто, коли мені дуже потрібно чогось від когось домогтися, чи відстояти свої інтереси і ситуація значуща, я не спілкуюсь на рівних, асертивно. Я стелюся під ноги і приймаю подачки. Я не почуваюся гідною і повноцінною, але часто це працює, вдається само собою і не вимагає спеціальних зусиль.
Але зараз я хочу полюбити людину. Це можливо тільки на рівних. Не плазуючи, не стелячись під ноги. Але боюсь поранити. Я знаю себе, що здатна на такі може й несвідомі, але явно нечесні ігри, це звичка або частина моєї природи. Чи є в мене вибір, можливість вийти з цієї схеми?
Я хочу любити цю людину, бо відчуваю що це моє, що саме цю людину мені хочеться огортати теплом і ніжністю.
Хоча і розумом розумію що це ризик, небезпека, що моя любов може бути йому непотрібна.
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.