Любов?
Практично все життя я плазую перед людьми. Навчилася цьому, мабуть, ще в дитинстві. І роблю так досі. Причому автоматично, несвідомо. Я розумію що відбулося вже після закінчення ''сцени''.
Тобто, коли мені дуже потрібно чогось від когось домогтися, чи відстояти свої інтереси і ситуація значуща, я не спілкуюсь на рівних, асертивно. Я стелюся під ноги і приймаю подачки. Я не почуваюся гідною і повноцінною, але часто це працює, вдається само собою і не вимагає спеціальних зусиль.
Але зараз я хочу полюбити людину. Це можливо тільки на рівних. Не плазуючи, не стелячись під ноги. Але боюсь поранити. Я знаю себе, що здатна на такі може й несвідомі, але явно нечесні ігри, це звичка або частина моєї природи. Чи є в мене вибір, можливість вийти з цієї схеми?
Я хочу любити цю людину, бо відчуваю що це моє, що саме цю людину мені хочеться огортати теплом і ніжністю.
Хоча і розумом розумію що це ризик, небезпека, що моя любов може бути йому непотрібна.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.