Правила роботи з психологом.

Доброго дня. Більше року тому розійшлися з дружиною за її ініціативи. Є маленький синочок, живе з колишньою. Розлучення було тяжким, але зараз ніби все вгамувалося. Нещодавно вона запропонувала піти на парну терапію, щоб спробувати знову налагодити стосунки. Я погодився, бо дійсно кохаю її та сина. Але мене турбує ця перспектива. Я чув, що при роботі з психологом, треба говорити чесно, щоб від роботи був ефект. Проте сам я звик завжди згладжувати конфлікти, не звинувачувати інших, не робити якихось зауважень людям, які мені дорогі. Якщо я реально почну на цій терапії розказувати про все, що мені не подобається в колишній дружині, з прикладами і власними відчуттями від її вчинків, то, ймовірно, ефект буде зовсім протилежним тому, якого ми прагнемо досягти. Я люблю її і приймаю її такою, як вона є. Але це не означає, що я сліпий і не бачу її недоліків чи не розумію як жахливо вона себе поводить, особливо щодо нашого сина. Тому я прошу Вашої поради - як себе вести? Казати все як є і як я відчуваю, чи все ж таки віддати їй ініціативу і мовчати про власну точку зору на все, що відбувалося? Чи можливо спрямувати терапію в майбутнє, щоб не чіпати того, що вона зробила в минулому, чи так воно не працює? Бо ж вона почне витягати з минулого події, в яких, як вона вважає, винен я. Але, якщо я відповім тим самим, це буде сварка, а не терапія. Ви знаєте, що звичайні люди сприймають психологів як чарівників, і я бачу, що вона чекає від цієї терапії якогось дива. Розкажіть, будь ласка, як воно все відбувається і як себе в такій ситуації поводити.